Адвокеш у гостях в адвоката з 17-річним стажем Ігоря Черезова. Колишній слідчий, адвокат Насірова, Мельника, Богдана, один з кращих адвокатів, який спеціалізується на економічних і корупційних злочинах, розкрив нам усі секрети професії.

Про марафонську дистанцію для адвоката, або як вести клієнтів 6-7 років і отримувати виправдувальні вироки

Проблема наших правоохоронних органів у тому, що зараз зруйнувався кістяк і постійні ротації призводять до того, що люди приходять, щось тяп-ляп зліпили і направляють до суду. Це перше. Друге, коли справа є замовною (назвемо це так), то це одразу видно, і там типові помилки повторюються зі справи до справи.

З клієнтами не треба бути супержадібним. Багато хто вважає, що якщо ти ведеш якогось, умовно кажучи, знаменитого клієнта, то він платить тобі шалені гроші. Насправді це не так. І завжди може з’явитися хтось із колег, хто скаже, що я готовий за половину від цього гонорару гратися. Тому перше – це нормальна, адекватна ціна за послуги.

Якщо ми говоримо про те, що це підозрюваний у кримінальній справі, у 99% ми говоримо про фіксовану вартість. Це чесніше для клієнта, тому що ти ж не розумієш, скільки ти можеш просидіти в суді в очікуванні засідання. Це може бути і півгодини, і півдня. А якщо це, умовно, подзвонив клієнт і з ним треба сходити на допит, то брати якийсь фікс марно.

Про чесну роботу з клієнтами

Як клієнт розуміє, що все, що ти робиш, – це правильно і ефективно? Він цього, слава Богу, не розуміє (сміється). Повернемося до початку, як утримати клієнта. Усе дуже просто. Неможна клієнту одразу обіцяти неймовірну перемогу в справі і виграш у всіх справах, з одного боку. А з іншого боку, треба давати людині надію. Немає двох однакових справ, навіть якщо це банальний хабар, то все одно це справи різні. Люди себе по-різному ведуть, хтось наговорив стільки, що ти сидиш і говориш: «Чувак, хто тебе за язика тягнув? Ти ж сам тут по нарозповідав купу історій ». Тому ти абсолютно спокійно говориш, що приблизно розумієш, що можна отримати наприкінці, але неможна обіцяти золоті гори.

Про чесну ціну і гонорар успіху

Питання риторичне. Як на мене, так це середньозважена ціна по Києву. УВсі прекрасно розуміють, скільки коштує кримінальна справа. На сьогоднішній момент розліт, умовно, від 2 000 до 10 000 доларів на місяць. Це більш-менш нормальна ціна, але ми говоримо про якісь складні категорії справ. Ми не говоримо про ДТП, наприклад. Це ціна за роботу в якості адвоката у підозрюваного. Це економіка, корупція, господарські історії.

У більшості випадків гонорару успіху немає. Моя ніша – кримінальні справи, і що таке тут успіх? Це виправдувальний вирок? Чи це не посадили? Або клієнту вдалося втекти завдяки тому, що ви там щось затягували? Гонорар успіху легко визначити, коли ви займаєтеся господарськими спорами, там, умовно кажучи, успіх – це гроші на рахунку. Це одне. І друге, я не люблю бігти за морквиною, тому мені простіше призначити цифру спочатку, обумовити її з клієнтом одразу і сподіватися її регулярно отримувати.

Є клієнти, яких я взагалі pro bono веду. Але бувало, від клієнтів, яких я вів pro bono, виходячи з загальнолюдської жалості, потім я відмовлявся. Тому що починалися «веселі» дзвінки вночі або «у мене у сусіда теж є питання» – і ось ці всі історії. Як правило, люди, які заробляють гроші, цінують чужий час і вкрай рідко звертаються з будь-якими побутовими питаннями.

Про піар і «знаменитих» клієнтів

Можна займатися справами, про які зараз почали писати, але піар – поняття дуже відносне. Колись одного мого, умовно кажучи, відомого клієнта «взяли в полон», і він каже: «Дивись, про мене 500 публікацій за сьогоднішній день, що мене взяли в полон!». Я йому кажу: «Послухай, це все фігня. Ти їх читаєш, бо вони про тебе. А насправді тебе ніхто не знає ». «Та ні, ну як? Я ж такий відомий! Уже ж 502 публікації про те, що мене заарештували!». А ми сидимо в кафе, підходить офіціантка, і я її запитую: «Знаєте, хто у вас в гостях?». А вона: «Вибачте, а ви з податкової?». Приніс хлопчик-офіціант рахунок. Я кажу: «А що знижки не буде такій відомій людині?». А той дивиться, а хто це? Клієнт, звичайно, підзасмутився. Він же вважав себе дуже відомою і популярною особою.

Про клієнтів, які пропонують «порєшать»

По-перше, «рєшалово» на сьогоднішній момент у тому пулі проектів, що є у мене, у принципі неможливе. Друге, я не знаю жодного «рєшалова», яке потім негативно не позначилося б на самому клієнтові. Останнім часом цього, мабуть, менше, але це, скоріше, пов’язано з реформою правоохоронних органів. Ні з ким вирішувати (сміється). У мене є кримінальна справа, якій 11 років, коли клієнт довго «рєшал». Ця справа переходила з одного правоохоронного органу до іншого, він там «рєшал». Доки не прийшов до мене, втомлений, каже, мовляв, давай щось вирішувати. Давай, йдемо до суду! І я практично впевнений, що там буде виправдувальний вирок, більш того, у цьому впевнений і прокурор, який просто затягує справу. Але ти знаєш, я вважаю, що нормальний адвокат все-таки заробляє гроші на голові, а не на інкасації. Єдиний негативний момент «рєшалова» для мене в тому, що коли клієнт віддав гроші, йому їх не повернули, а потім він прийшов до мене неабияк фінансово пошарпаний.

Про довіру клієнтів

Я б не сказав, що довіра падає, скоріше, клієнт починає думати, що так і повинно бути. І потім він каже: «Почекай, а що саме ти зробив? Воно ж так і було ». Я на це говорю, що у нас вільна країна, і він може йти до іншого адвоката. Борги з клієнтів я не вибиваю. У мене більшість клієнтів роками зі мною. Звичайно, у цьому випадку ти підтримуєш якісь товариські відносини. Але я не можу сказати, що з клієнтом потрібно дружити. Швидше, потрібно тримати дистанцію, тому що ти не зможеш сказати товаришеві, що йому не потрібно робити.

Я для себе виробив певні постулати роботи і всім клієнтам їх проголошую. Їх три. Перший, якщо ми домовилися, то ми домовилися – у даному випадку я маю на увазі гроші. Ми можемо щось змінювати, але не пересмикувати щомісяця, ні він, ні я. Буває так, що домовилися про якийсь гонорар, умовно, 1 000 доларів на місяць, а потім приходиш, а там роботи – валом. Це вже твої ризики! Другий постулат полягає в тому, що якщо хтось, крім мене, є в справі, то я про це повинен знати. Третій постулат – адвокатом є я. Рішення з клієнтом ми приймаємо вдвох, але не клієнт говорить мені, що робити, а я приймаю рішення. А то часто буває, що клієнт побіг, у якогось знайомого щось запитав, той не бачив ні матеріалів справи, нічого не читав, але розповідає, як треба діяти.

Про адвокатських перемоги

На сьогодні у мене їх близько 12 штук. І це не обов’язково гучні резонансні справи, є тяжкі тілесні, що спричинили смерть, де людина отримала виправдувальний вирок. І це подвійно приємно, тому що ти розумієш, що ти поборовся з системою, ти і твоя команда перемогли систему. Проти тебе купа слідчих, експертів, купа розумних людей, які намагалися посадити твого клієнта до в’язниці. Але коли суддя каже «Виправдати!» – видихаєш, ти на вершині якогось кайфу.

Про те, як бути адвокатом у Андрія Богдана

Насправді тут нічого секретного або специфічного немає. Коли почалася одна резонансна справа (не буду говорити яка, усі й так здогадалися), клієнт зателефонував і сказав, що його зараз будуть затримувати, приїжджай. Я приїжджаю, а на вулиці стоять 40 адвокатів. Я кажу: «Пацани, дивіться, ми зараз клієнта тупо відіб’ємо у спецназу. Нас реально в 3 рази більше!» (сміється). І це реально смішно. Колеги чомусь вважають, що зараз він напише, умовно, Андрію Богдану, а Богдан скаже: «Слава Богу! Усе, тепер все вдалося!». З Андрієм ми просто дружимо, і у нас абсолютно нормальні дружні взаємини. Більш того, ми з ним дружимо не тому, що він Андрій Богдан. Ми почали спілкуватися, коли Андрій уже мав вагу, був авторитетним адвокатом, але це не було пов’язано ні з якими корисливими мотивами. Саме тому ми почали дружити. Ми можемо місяцями не спілкуватися. Але і я, і Андрій чітко розуміємо, що якщо у когось з нас, вибач мене, щось буде у вогні, то що він, що я можемо один одному зателефонувати.

Про конкуренцію серед адвокатів і політику

Я не відчуваю конкуренції. По-перше, я не прив’язаний до людини, яка поставляє мені клієнтів. Я не переживаю за те, що я посварився з якимось «татом», який скаже, що ти цього клієнта запоров, більше я давати тобі клієнтів не буду. По-друге, я політично нейтральний.

Зеленського я не тролю. Це моє внутрішньо переконання. Якщо говорити про політику, то я мав певні надії на те, що ця молода команда прийде і буде щось робити для країни. Але коли я, і не тільки я, але і всі бачать реальні просідання, то як тут не потролити. Але я абсолютно політично нейтральний. У мене немає людини, яка може мені зателефонувати, крім моїх найближчих родичів або друзів, і сказати, слухай, мені неприємно, що ти цю людину захищаєш. Але до сьогоднішнього моменту таких дзвінків не було.

Про адвокатську популярності і справу Мельника

Чи трапився переломний момент, коли вже не ти йшов до клієнта, а клієнт йшов до тебе? Такого моменту не було. Це все процес, що триває. І тут важливо не вважати себе великим і відомим, лягти на диван і чекати, що зараз будуть дзвонити в двері, приносити гонорари і кланятися «спасибі, що ви нас захищаєте». Багатьох колег саме на цій історії заносить.

Після справи Мельника ані гонорари не піднялися, ані клієнт не попер. Більш того, можу сказати, що є наші колеги, які захищали в гучних справах клієнтів і після цього залишилися без роботи. Це палиця з двома кінцями, тому що я зустрічаю свого клієнта, припустимо, у ресторані, а він каже, мовляв, я хотів до тебе звернутися, але розумію, що у тебе тепер божевільні гонорари. І я пішов до Васі, який справу програв, дай когось із твоїх знайомих, хто б міг мене вести. Люди вважають, що якщо я веду якогось екс-політика або бізнесмена, то у мене такі гонорари, що ніхто не потягне. Але це не так. Я можу розповісти, як я потрапив у справу Мельника. Я захищав інтереси нікому не відомого підприємця, усе нормально склалося, справа реально була шита білими нитками. Замість 8 років він отримує, як зараз пам’ятаю 2 500 гривень штрафу. І ми мирно розходимося. Ця людина приводить свого знайомого, якого я витягаю на виправдувальний вирок, приїжджає до мене періодично пити каву, ми просто спілкуємося. У якийсь період життя він пропонує, а ти не хочеш позахищати ось цього товариша. Це потім уже з’ясувалося, що вони багато років знайомі, що Мельник украй йому довіряв. А я просто робив свою роботу. От і все.

Про реформу правоохоронних органів

У цьому сенсі я весь час згадую вислів Жванецького: «Видно світло в кінці тунелю. Тільки тунель, с…, ніяк не закінчується!». Думаю, що якби хтось реально показав статистику, то країна б просто жахнулася. З однієї простої причини, що ми як адвокати розуміємо, що велика частина насильницьких злочинів розкривається завдяки інформаторам. І коли під корінь рубанули всіх людей, які роками вибудовували сітку зі своїх інформаторів, то побудувати нову мережу вкрай проблематично, тому кількість насильницьких злочинів в нашій країні просто катастрофічна. Історія з кримінальними провадженнями – окрема сумна пісня. Тому що коли у слідчого 30, а в деяких центральних райвідділах Києва є і по 150, і по 200 кримінальних проваджень, то як він їх буде розслідувати. Тут просто погортати їх – це 3-4 дні роботи, не те що щось там розслідувати.

Про карму і адвокатський фарт

Я взагалі не веду насильницькі злочини, ні за які гроші. Як адвокат, поспілкувавшись з клієнтом 10-15 хвилин, я ж розумію, як насправді було. Зґвалтування – табу, педофілія – табу, навіть якщо кажуть, що «десь якось підставили». Це якщо говорити про карму. Я просто не хочу, щоб мені потім родичі плювали в спину, і не хочу бути в залі, коли за моєю спиною буде сидіти людина, яку звинувачують у скоєнні подібних злочинів. Що стосовно фарту, то це не може бути просто так. Сидиш в офісі, розкладаєш косинку, дзвінок у двері – Насіров (сміється). Це певний шлях у репутації – і тоді вдача буде тобі посміхатися. Плюс повинна бути спеціалізація. Потрібно бути фахівцем у своїй галузі. І в цьому, до речі, проблема наших правоохоронних органів. Такий можу навести приклад. По одній з резонансних справ, яку вело НАБУ, вони прийшли до суду на зміну запобіжного заходу. Прокурор довго виступав, мовляв, дивіться, вони там продали за ціною на 10% нижчою за ринкову і тим самим завдали збитки державі. Довго виступає, доводить. А мій клієнт встає і каже: «Хлопці, а ви в курсі, що таке відшкодування ПДВ?». І тут прокурор розуміє, що підприємство отримало ПДВ назад, і вони продали на 10% не нижче, а вище за ринок. Люди пропустили таку банальну річ, як відшкодування ПДВ. Трійка суддів прокурору: «Шановний прокурор, а чи не здається вам, що клієнт трохи правий?». Тобто люди абсолютно далекі від якихось економічних процесів.

Про рекламу і рейтинги

По-перше, я на перших етапах грав у цю гру. Піднімав себе в Гуглі, витратив за рік 3-4 тисячі доларів на цю історію. У підсумку я отримав бабусю, для якої онук знайшов телефон в інтернеті, і одного вбитого в мотлох наркомана. Друге, я не знаю жодного клієнта, який у разі, коли йому потрібен адвокат, гуглить «найкращий адвокат», «хто мене врятує» або «адвокат обшук». Я таких випадків не знаю. Усі звертаються до знайомих. У цьому сенсі ми дуже схожі з лікарями.

Я вважаю рейтинги досить необ’єктивними. Я навіть колись це питання піднімав як член Ради адвокатів України. Тому що рейтинг – дуже відносне поняття. Що таке найкращий адвокат? Що таке найгірший адвокат? Зрозуміти проблематично. Я проти рейтингів по одній простій причині. Не завжди виправдувальний вирок – це успіх. Справи бувають абсолютно різні. Може бути вкрай складна справа, як у Мельника, коли доводилося кожен доказ розбивати і доводити його неприпустимість. І можуть бути справи, як у випадку, коли поліція підкинула наркотики в кишеню. Ну несильно складно довести, що наркотики підкинули. Потрібні мізки і правильне розуміння, які питання треба задавати понятим, які були на обшуку. І доводити невинуватість розпіареного корупціонера – це одна історія, а доводити невинуватість пацана, якому для статистики підкинули наркотики в кишеню, – зовсім інша історія. Але і те, і те – виправдувальний вирок. І, умовно кажучи, виправдувальних вироків з наркотиків можна отримати за рік 10-20 штук. І тоді, якщо брати критерій рейтингу «Скільки виправдувальних вироків?», то 20 – це «о, ні фіга собі!». І взяти економічні справи, які апріорі не можуть закінчитися за один рік через експертизи. Дуже складно з критеріями.

Рейтинги – це ярмарок марнославства. Клієнту взагалі все одно, ти – адвокат року або ти – найкращий бігун. Ніхто з клієнтів, повір мені, не стежить ні за якими юридичними рейтингами. Це ми так тішимо себе – дивись, я найкращий. Щоб клієнт побачив твою табличку, він повинен бути вже у тебе в офісі. Він уже прийшов до тебе! Я не знаю жодного клієнта, який думав: «У мене складна справа в НАБУ. Так, хто там кращий за рейтингом за минулий рік?» (сміється).

Про партнерство в юрбізнесі

По-перше, я сам кайфую від того, чим займаюся. Мені подобається самому ходити по судах, на допити. Бувають нудні історії, коли багато епізодів і багато адвокатів у справі, а мій епізод уже закінчився, тоді ходять мої співробітник просто, грубо кажучи, відсиджувати те, що не стосується мого клієнта. Я отримую задоволення від того, чим займаюся. Чому ще ходжу сам? Як на мене, неможливо продавати юридичні послуги, якщо ти не розумієш, що відбувається в процесі. Це одне. Друге, якщо ти ведеш якусь складну справу, то ти повинен відчувати клієнта, розуміти його слабкі сторони.

Виходячи з мого досвіду та модель адвокатської компанії, яку я для себе побудував, для мене комфортна. Вона полягає в тому, що, перш за все, повинні збігатися якісь внутрішні біоритми. Питання взагалі не в грошах. Я на роботі проводжу більшу частину свого свідомого життя. Я намагався створити адвокатське об’єднання, яке можна передати без прив’язки до прізвища. У мене це не вийшло. Для мене основний критерій партнерства – це чесність і порядність. Наприклад, я не повинен перевіряти, скільки заплатив клієнт і чи взагалі заплатив. Ми домовилися і працюємо. Порядність, а в моєму випадку це довірливість – моя негативна риса. Я апріорі вважаю, що всі люди порядні. І обпікаюся.

Pin It on Pinterest