Наш постійний спікер, Дмитро Коноваленко, стикнувся з цим питанням під час провадження в одній із своїх справ. Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ні, таке повідомлення не може бути оскаржене.

Не погодившись із такою позицією судів Дмитро викладає своє бачення цієї ситуації.

Отож, не заглиблюючись детально у суть кримінального провадження, фактаж досить простий. Повідомлення про підозру надіслано поштою на адресу особи. До моменту отримання поштового листа з підозрою, орган досудового розслідування виносить постанову про зупинення досудового розслідування.

У зв’язку з цим виникають 3 ключові запитання:

  • Питання 1: Особа набуває процесуальний статус підозрюваного з моменту надіслання листа з повідомленням про підозру, чи з моменту розпису про отримання такого листа ?
  • Питання 2. Чи має право захисник оскаржити повідомлення про підозру у зупиненому досудовому розслідуванні та чи взаємодіють у цьому випадку норми ст. 280 КПК України зі ст. 303 КПК України?
  • Питання 3: Чи переривається перебіг 2 місячного строку зі спливом якого виникає право на оскарження повідомлення про підозру у разі зупинення досудового розслідування ?

Отож, в першу чергу слід з’ясувати, чи дійсно взаємодіють або чи кореспондуються між собою статті 280 та 303 КПК України?

Статтею 280 КПК України чітко визначено, що у разі зупинення досудового розслідування слідчі (розшукові) дії не проводяться окрім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Тут і до ворожки не ходи, адже данна стаття оперує термінологією, яка відноситься до сторони обвинувачення і не встановлює обмежень щодо вчинення дій сторони захисту чи інших учасників провадження.

Для прикладу, пунктом 2 ч. 2 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий уповноважений – проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, а тому це є його дискреційні повноваження.

Натомість, пунктом 16 ч. 3 ст. 42 КПК унормовано, що підозрюваний має право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, подання скарги на повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, є не що інше, як реалізація підозрюваним прав закріплених у ст. 42 КПК України.

Вказані дії неможливо розцінювати, як вчинення слідчих (розшукових) дій, оскільки єдиною уповноваженою особою на їх вчинення в силу ст. 40 КПК є слідчий.

Київський апеляційний суд в одній зі своїх ухвал від 20 травня 2019 року (Справа № 11-cc/824/2408/2019) в аналогічній ситуації зазначив наступне:

“…за змістом с т. 280 КПК України зупинення досудового розслідування стосується лише неможливості проведення процесуальних дій органом, який здійснив таке зупинення, тобто стороною обвинувачення, а іншим особам, в тому числі і стороні захисту, у відповідності до п. 2 ч. 1 с т. 303 КПК України, прямо в законі надано право оскаржити таке рішення слідчого чи прокурора. У зв`язку з цим не можуть бути визнані переконливими посилання прокурора, що у разі, якщо у зупиненому досудовому розслідуванні неможливо проводити процесуальні дії, то це позбавляє сторону захисту права на оскарження рішень органу досудового розслідування…”.

Взагалі, на мою думку, сенс статті 280 КПК полягає в тому, щоб зупинити перебіг строків зі спливом яких досудове розслідування повинне бути завершене, у разі наявності для того підстав. Але як може бути зупинений перебіг строку на оскарження процесуального рішення, яке чинне і несе в собі правові наслідки, навіть якщо провадження зупинене, особисто мені не незрозуміло.

Тобто, з логіки суду виходить, що рішенням слідчого про зупинення досудового розслідування правомірно ставиться під сумнів ст. 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, такий підхід зазіхає на принцип правової визначеності, оскільки за таких умов, особа позбавлена можливості розраховувати на те, що зі спливом визначеного законом терміну їй буде надана можливість скористатися механізмом правового захисту від протиправного кримінального переслідування або від порушень, вчинених у звязку з прийняттям такого процесуального рішення.

І тут позиція суду у справі просто приголомшлива. Виявляється, що на думку слідчого судді, оскарження підозри, як правовий механізм, запроваджений законодавцем саме для ефективного реагування на невиправдану тяганину слідства з прийняттям рішення про завершення досудового розслідування.

Іншими словами, суд ототожнює 2 місячний строк за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК зі строком визначеним п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК.

На думку судді, лише у разі невиконання слідчим дій спрямованих на завершення досудового розслідування зі спливом 2 місяців з дня повідомлення про підозру, у підозрюваного виникає право на оскарження підозри.

Однак, як бути, якщо такий строк правомірно продовжується до 3 або 6 місяців ? Теж чекати до його спливу?

Як на мене, це якийсь обмежувальний підхід до застосування п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, адже підстави щодо оскарження повідомлення про підозру можуть бути різні, як порушення процесуального порядку вручення, складання неуповноваженою особою, необгурнтованість, невідповідність вимогам КПК щодо змісту та ін.

Підсумок можна зробити такий:

«Зупинення досудового розслідування слідчим не може перешкоджати реалізації процесуальних прав підозрюваного за п. 16 ч. 3 ст. 42 КПК України та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України».

CRIMINAL LAW BUSINESS PROTECTION

Чи переривається 2 місячний строк на оскарження повідомлення про підозру постановою слідчого про зупинення досудового розслідування ?

Так, ч. 4 ст. 115 КПК України визначає, що при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, виходячи з вищевикладеного процесуальний строк у 2 місяці на реалізацію прав підозрюваного за п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України слід обчислювати виходячи саме з загального розрахунку календарного місяця.

Норми статті 303 КПК України щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності мають свій спеціальний строк обчислення, перебіг якого не може залежати від прийняття процесуального рішення слідчим чи прокурором.

Обчислення такого строку встановлено законом і рішення слідчого не може вплинути на його перебіг, оскільки він є гарантованим та імперативним.

Існування такої процесуальної залежності могло б ставити під сумнів рівність сторін у кримінальному провадженні.

Отже, висновок можна зробити наступний:

«Перебіг строку щодо реалізації права на оскарження повідомлення про підозру, не може стояти в залежності від вчинення слідчим своїх процесуальних прав щодо зупинення досудового розслідування, оскільки таке право підозрюваного є автономним, гарантованим, а початок перебігу та межі його застосування чітко визначені КПК.

І на останок, все ж таки, з якого періоду особа набуває статусу підозрюваного у разі надіслання повідомлення про підозру поштою ?

З даного приводу існують численні статті, монографії та науково-правові висновки. Втім, це не заважає судам по своєму трактувати закон з даного приводу.

В даному випадку закон цілком однозначиний, якщо повідомлення про підозру вручається у спосіб для надсилання повідомлень, то за статтями 111, 135-136 така підозра вважатиметься врученою з моменту розпису особи про отримання поштового відправлення.

Втім, припустимо що це не так.

Для прикладу, якщо особа набуватиме процесуальний статус підозрюваного в день відправки поштового листа, чи гарантуватиме такий процесуальний порядок дотримання прав людини ?

На моє переконання ні.

Пункт “а” ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод говорить, що “Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права як бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього”.

Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає, що “В момент повідомлення особі про підозру відбувається «висунення кримінального обвинувачення».

Поняття «обвинувачення» слід розглядати з точки зору Конвенції про захист прав людиин та основоположних свобод.

У такому випадку його можна визначити як «офіційне повідомлення відповідного державного органу, яке висловлює підозру у скоєнні кримінального правопорушення» (справа Deweer проти Бельгії, §§ 42 і 46; Eckle проти Німеччини, § 73).

Рішення ЄСПЛ у справі «Шабельник проти України» 2009р. – невчасне повідомлення про підозру позбавляє громадянина права на захист від первісного кримінального переслідування.

Втім, не дивлячись на це, існує достатньо багато рішень слідчих суддів, які трактують момент набуття статусу підозрюваного явно не на користь громадян, безумовно підігруючи правоохоронним органам.

Читайте також: Стаття про відмивання доходів – стабільні ризики для бізнесу

Pin It on Pinterest