В минулому році Верховий Суд виніс чергове рішення на користь подання позовів в електронному форматі з досить цікавою аргументацією (зважаючи, що сам спір розпочався в 2017 року, справа №826/14954/17). Справа розпочалась з того, що позивач звернувся до районного суду, подавши позовну заяву в електронному вигляді, завіривши її електронним цифровим підписом. Проте суд відмовив у реєстрації заяви і запропонував позивачу звернутися із паперовою документацією. Вважаючи таку відмову незаконною, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

І хоча суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову (мотивуючи відсутністю системи електронного документообігу у 2017 році), Верховний Суд став на користь позивача і мотивував свою позицію наступним чином.

По-перше, суд погодився із позицією позивача, що електронні документи, засвідчені електронним цифровим підписом, є офіційними, а отже мають такий самий статус, як і оригінальні документи в паперовій формі.

По-друге, в Україні з 2005 року діє Закон «Про електронні документи і електронний документообіг», якій регулює та легітимізує електронні документи.

CRIMINAL LAW & BUSINESS PROTECTION

По-третє, ще у 2012 році (з наступними змінами і редагуваннями) Державною судовою адміністрацією було прийнято регламент щодо обміну електронними документами, чим і встановлено можливість подання «електронного позову» в принципі.

По-четверте, діє спеціальна Інструкція з діловодства в судах (Наказ ДСА від 17.12.2013 №173), яка зобов’язує приймати і реєструвати документи, в тому числі й ті, що надходять електронною поштою. Тож суд був зобов’язаний зареєструвати документ в автоматизованій системі, а не вирішувати питання дотримання процесуальної форми і повернення матеріалів позивачу. Тож реєстрації підлягає вся вхідна кореспонденція, без розподілення її на електронну чи паперову, а питання повернення позову має розглядати суддя виходячи зі змісту позовної заяви.

Звісно, з точки зору захисту прав за первісним позовом (який відмовилися зареєструвати) цей шлях оскарження є досить довгим, якщо звісно позивач не розділив ці два процеси незалежно один від одного і звернувся таки з паперовим позовом для пришвидшення процесу, проте з точки зору формування судової практики ця справа є цікавою та показовою, ще раз акцентуючи нашу увагу на необхідності переходити в електронний документообіг.

Читайте також: Soft skills і рейтинги адвокатів. «Адвокат майбутнього». Овчаров Денис та Катерина Ковалевська.

Pin It on Pinterest