fbpx

Legal Talks у гостях в адвоката з резонансних справ про браковані бронежилети і про наркоторгівлю, де було 80 прокурорів і 15 слідчих, Георгія Тігішвілі і Law Firm Tihishvili.

По-перше, давай поговоримо про те, як ти став публічною особою? А по-друге, розкажи, будь ласка, про ці дві кейси.

Справа про браковані бронежилети – це перша справа, завдяки якій у мене з’явився досвід, мінімальний старт для того, щоб себе надалі комфортно почувати в кримінальному процесі та навчитися прогнозувати, які подальші кроки робитиме опонент (слідчий, прокуратор) щодо моїх клієнтів. Тому отриманий досвід для мене є безцінним.

А як ти потрапив як адвокат у цю історію з бронежилетами?

Випадково. Мені зателефонував мій колега, у якого в компанії не було кримінальної практики. Я навіть не знав, про що ця справа. Мені сказали, що є група військових, проти яких зараз ведеться розслідування, дали хороші рекомендації, сказали, що порядні люди і що, швидше за все, звинувачення більш політичне, ніж юридичне. Це, напевно, був перший крок, коли я перейшов з області «просто адвокат» до області, пов’язаної з медійністю. Перше судове засідання у Печерському райсуді – тільки всередині людей 70-80, у тому числі журналісти…

Чим завершилася ця справа?

Якщо покласти руку на серце, то скажу наступне. Ця справа вже нікому не цікава з точки зору політики. Але, тим не менш, є 85 томів, які слідство назбирало, є «прослушка» за 1,5 року, а це близько 10 000 годин. Ми вже місяці 3 як знайомимося з матеріалами, хоча це теж голосно сказано, оскільки ми займаємося зараз фотографуванням і копіюванням, щоб у подальшому, коли-небудь у нас була можливість це все прослухати. Слідство розуміє, що судовий процес буде тривати років 7-8. Але тих цілей, які вони спочатку перед собою ставили, можливо, вони і досягли. Управління, яке, на мій погляд, ефективно займалося організацією процесу поставок майна для потреб армії, у принципі, на сьогоднішній момент перестало існувати. Де-юре воно ще є, але по факту своїх функцій воно вже не виконує. Відповідно, у цьому сегменті армія відкотилася на років 5-6 назад, на жаль.

Саме в цій справі були маніпуляції з боку СБУ?

Ні, у цій справі як раз СБУ, скажімо так, зайняла нейтральну позицію і не втручалася в процес. Це справа так званих бракованих бронежилетів, тому що браковані вони або не браковані – ще буде встановлюватися. Ця справа безпосередньо пов’язана з рішеннями окремих керівників нашої держави і, можливо, спотвореної довідки, що була подана на розгляд на той момент Генерального прокурора Рябошапки. Я починаю згадувати події, починаю усвідомлювати, що було зроблено, і розумію, як це все починалося і де ми зараз опинилися через 1,5 року. І мені трошки сумно стає. Я пам’ятаю перші засідання, коли двох з трьох мої клієнтів узяли під варту із заставою 70 мільйонів гривень, пам’ятаю походи до СІЗО… На той момент я дуже сильно переживав, оскільки розумів, що підозра, яку було оголошено, не має сенсу. Більш того, це прекрасно розуміли і прокурори, які підтримували цю підозру, і слідчі, які розуміли, що моїх клієнтів туди впихнули, щоб показати хорошу картинку, зробити хорошу прес-конференцію, розповісти про те, що в армії у нас твориться повний бардак, поставляється неякісне майно. Було поставлено мету – розвалити ту систему поставок, що існувала на той період. І в принципі, ця мета досягнута.

Розкажи про те, які переживання у тебе викликала публічність і як ти з цим впорався. Чи можеш ти дати якісь рекомендації молодим фахівцям, які, як і ти, раптово приходять до суду, а там – шоу?

Емоцій було багато. Впорався завдяки, до речі, підтримці клієнтів. Частина тієї впевненості, тієї енергії, що була у них, передалася і мені. Другий момент – це дотримання процедури. Є КПК, є певний порядок розгляду. Якщо є помилки, допущені стороною обвинувачення, то про це не треба соромитися говорити відкрито. Якщо ти вважаєш, що щось є очевидним, то це не означає, що воно очевидно і для інших учасників процесу. Про це треба говорити, заявляти, не боятися. Бути сміливим, але керуватися не своїми інтересами, а інтересами клієнта, якого ти захищаєш. Навіть висловлювання адвоката можуть бути використані як стороною обвинувачення, так і в публічній площині проти твого клієнта. І ці ризики варто оцінювати, забігаючи наперед.

Давай поговоримо про кейси, пов’язані з маніпуляціями з боку силових структур. Як з цим боротися? І чи варто витрачати свій ресурс, щоб поставити СБУ на місце?

Поставити СБУ на місце – це, у принципі, завдання в Україні нездійсненне. Принаймні, для адвоката. Це перше. Друга теза. Я називаю це поширенням недостовірної інформації прес-службою СБУ та інших правоохоронних органів. Напевно, починаючи з 2015 року, політика інформування громадськості значно змінилася. До цього про значну частину справ, які були дійсно важливі, ані слідство, ані прокуратура намагалися не розказувати, тому що це, як мінімум, могло зашкодити самому слідству. Якщо ми будемо говорити про мого клієнта, якого незаконно, аморально назвали «генерал-зрадник», не маючи на те жодних підстав, то це звичайний піар, картинка, щоб показати, наскільки на поточний момент СБУ є ефективною. Боротися з порушенням прав (у даному випадку з порушенням презумпції невинуватості) практично неможливо. Можна подати позов про захист честі і гідності, щоб спростувати інформацію, у 99% випадків ви отримаєте позитивний результат для клієнта, але, тим не менш, інформація вже потрапила до ЗМІ, її побачила необмежена кількість людей – і той ефект, до якого СБУ прагнула, уже досягнутий. Тому навіть якщо буде судове рішення, то я не думаю, що воно зможе якимось чином компенсувати ту шкоду, що була заподіяна такими діями. Тому потрібно розцінювати свої дії з точки зору їхньої ефективності та значущості для кримінального процесу. Можна виграти битву, але програти війну.

Давай поговоримо про справу Хімпрому, де було 80 прокурорів і 15 слідчих. Чим відрізняються справа з бракованими бронежилетами і справа Хімпрому?

Крім самої фабули, варто відзначити, що справи відрізнялися рівнем і підкованістю правоохоронних органів. На той момент було складно протистояти машині, що набрала обертів. Згодом, звичайно, вийшло досягти проміжних результатів. Але будь-які заяви, будь-які протести, заперечення, скарги, що ми подавали, або відхиляли, або взагалі не звертали на них уваги. У мене був період, коли я місяці 2 практично жив у Печерському суді. І ми не намагалися створити імітацію бурхливої діяльності, насправді були певні порушення, і ми хоч якось намагалися пригальмувати ту машину, яка йшла на мого підзахисного. І напевно, варто все розповісти, а для практикуючих адвокатів це і не секрет, що у нас є як київський слідчий ізолятор, так і ізолятор тимчасового утримання СБУ. І якщо перший, відповідно до закону «Про попереднє утримання під вартою» є такою установою, то ІТТ СБУ таким місце не є. Слідчий звичайною постановою змінює місце утримання під вартою з київського СІЗО на ІТТ СБУ. Ми оскаржуємо, слідчий суддя скасовує цю постанову, змушує прокуратуру перевести мого клієнта назад у київський СІЗО. Минає тиждень, і його знову переводять в ІТТ СБУ. За 2 місяці було 4 ухвали слідчих суддів про зміну місця утримання мого клієнта під вартою.

Поясни коротко різницю між СІЗО та ІТТ СБУ, щоб наші глядачі, які не юристи, усвідомили масштаб трагедії.

Слідчий ізолятор СБУ – це кімната десь 6-8 квадратних метрів, де може перебувати 1-2 підвартних. Вікна забиті металевим щитом під кутом 15-20 градусів, тобто світло потрапляє в кімнату тьмяне, і то не завжди. Це пов’язано з тим, що навпроти побудована висотка, і з міркувань безпеки тих, хто знаходиться під вартою, вікна забиті щитами. І якщо до київського СІЗО адвокат може потрапити практично в будь-який час, є велика кількість кімнат для роботи з клієнтами, то в СБУ їх всього на всього 3. Якщо всі кімнати зайняті, то ти можеш прочекати цілий день і не потрапити до свого клієнта.

А правда, що зараз суди тісно співпрацюють зі слідством і охоче йому допомагають?

Я б акцентував увагу на 2 моментах. Перше. У нас все-таки залишився обвинувальний ухил. Інститут слідчих суддів, на який була надія, що він внесе рівність на стадії досудового розслідування, на сьогоднішній день не справляється з цією функцією. Але причина цього пов’язана не з самими суддями, а з тим навантаженням, що на них лежить. І це другий момент. За статистикою за 2020 рік у середньому навантаження на одного суддю Печерського суду – понад 1 000 справ на рік. Неважно порахувати, скільки це справ на день. А до одного клопотання може додаватися 1 том, а може, і 3 томи. Для довідки, в 1 томі – 250-300 сторінок. І відповідно, усе перечитати не представляється можливим. Через це виникають помилки, падає якість, порушуються права. І в цьому провина держави, яка вирішила більше реформувати, ніж відновлювати судову систему. Я вважаю, що реформувати можна тільки те, що існує. А судова система на сьогоднішній день у такому стані, що її, можливо, десь потрібно будувати з нуля.

А яке твоє особисте ставлення, коли в приватну практику йде колишній прокурор або слідчий?

Особисто я нічого проти цього не маю, але співпрацювати з колишнім співробітником правоохоронних органів на рівні партнерства я б не став. Мені складно усвідомити, наскільки людина, яка пішла з правоохоронної системи (як правило, не добровільно), буде розцінювати клієнта з комерційної точки зору, а наскільки з професійної, наскільки він готовий розвивати професію адвоката. Тому що за великим рахунком така людина розцінює адвокатуру як джерело заробітку, а, за словами мого колеги, у якого понад 35 років практики, адвокатура – це не бізнес, це діяльність, і ці поняття варто розрізняти.

А за які справи ти б не брався з моральних принципів?

Деякі кажуть, мовляв, я не буду працювати з насильницькими злочинами або з якимось іншими. Для мене ж важливий клієнт. Бувають абсолютно непорядні люди, які вчинили ненасильницький злочин або їх підозрюють в цьому. Я б з ними не працював. Є хороші доброзичливі люди, яких незаконно звинуватили або підозрюють у насильницьких злочинах. Як правило, це пов’язано з бізнесом, борговими або договірними зобов’язаннями. Треба дивитися не на справу, а на самого клієнта.

Як адвокату зрозуміти, що клієнт йому не бреше?

А як клієнт тебе знайшов? До мене ніколи з вулиці не звертаються. Як правило, це знайомі знайомих, сарафанне радіо. Був випадок, наприклад, мені телефонує людина і каже, що ситуація така-то, моїх знайомих звинувачують у вимаганні. Люди позичили гроші, намагалися забрати їх, а позичальник замість того, щоб віддати борг, написав заяву в поліцію про те, що з нього нібито вимагають гроші. Поліція оформила затримання в момент передачі грошей. Так що, тут така ось грань.

Тобі подобається брати участь у резонансних справах?

Останнім часом ставлюся до цього прохолодно. Робота адвоката в кримінальній справі більше інтелектуальна, усе, що відбувається на поверхні, – шум, шоу, коментарі, брифінги – це 2-3% від усього того, що станеться в цьому процесі. І спочатку ти отримуєш від цього задоволення, впізнаваність, але проходить 3-4 години (я навіть не кажу про дні), усі забувають про це, а ти залишаєшся один на один з реальним процесом. Як би красиво який-небудь журналіст не описав цю ситуацію, ти в кінцевому підсумку залишаєшся з клієнтом, з доказами, з родичами клієнта, може бути, ще з друзями. І це та група, яка буде існувати протягом усього процессу.

Що для тебе є токсичний клієнт?

Такого поняття для мене не існує. Для мене є клієнт, з яким я буду працювати, і клієнт, з яким я працювати не буду. Причин, за якими я можу відмовитися від клієнта або клієнт може відмовитися від співпраці зі мною, маса, але це ніколи не буде його статус у суспільстві – добре чи погано до нього воно відноситься. За годину, за дві, за три ситуація навколо клієнта може помінятися таким чином, що сьогодні ти був абсолютно хорошим, а через годину тебе вважають негідником, покильком, з яким ніхто більше зв’язуватися не хоче. Є, наприклад, група ЗМІ, які активно підтримували мене в справі по так званим бракованим бронежилетам, і абсолютно категорично відмовляються висвітлювати інформацію з приводу генерала Шайтанова.

Оплата твоїх послуг – погодинна або фікс?

Це фікс. У мене немає якоїсь відрядно-преміальної оплати. У мене є гонорар за досудове розслідування і є гонорар за судовий процес. Вони узгоджуються індивідуально з кожним клієнтом. Гонорар обговорюється спочатку. Каменем спотикання ці питання за час моєї роботи ще не ставали, не було такого, щоб фінансове питання якимось чином зіпсувало мої взаємини з клієнтами.

Розкажи про становлення Георгія Тігішвілі як адвоката.

Я закінчив юридичну академію імені Ярослава Мудрого в Харкові у 2013 році. З третього курсу почав підробляти листоношею, кур’єром, помічником юриста в невеликій юридичній фірмі. На п’ятому курсі я перейшов в іншу компанію на посаду молодшого юриста, і у мене з’явилися перші невеликі цивільні справи.

Чому було створено адвокатське бюро?

На початок 2018 року я був начальником юридичного департаменту приватної компанії. У нас була колосальна кількість справ, пов’язаних з податковою, у тому числі були відкриті кримінальні провадження. І коли постало питання про те, щоб отримати статус адвоката, я здав іспит і отримав свідоцтво. Така форма, як адвокатське бюро, чудово підходить як для самостійної роботи, так і для побудови відносин з контрагентами-юрособами і податковою, так як багатьом вигідно працювати офіційно, а не за готівку. Я зрозумів для себе, що я готовий платити податки. У цьому і була вся моя логіка.

                                         ДИВИТИСЬ ВІДЕО

Pin It on Pinterest