Олексій Кравченко в рамках постійної рубрики Legal Talks побував у гостях у inhaus lawyer IT-компанії Artificial Core Христини Статник.

Чому тебе більше приваблює робота юристом на підприємстві, а не робота в юридичній компанії або на себе?

Я – людина, яка любить різне, і щось одне мені швидко стає нудним. Якщо говорити про юридичну компанію, або аутсорс, то так чи інакше ти спеціалізуєшся на якомусь напрямку і там підвищуєш свою професійність. І якщо ти хочеш перейти в іншу сферу, то тобі потрібно починати, по суті, з нуля. Інхаус для мене цікавий тим, що ти повинен бути досить загальним фахівцем, повинен розбиратися в усьому, що відбувається в компанії – сьогодні це один напрямок, завтра – інший, і це завжди новизна, це завжди цікаво, це захоплює.

Як ти прийшла до IT-юриста і як змінювалася твоя практика?

До цього я працювала 10 років у Групі компаній «Віннер». Приєдналася я до них відразу після 4 курсу університету. І почала я з фрази, що не знаю, чи буду я юристом, тому що якось нудно перебирати папірці. Але мені не дали занудьгувати, тому що з’явилися цікаві проекти, напрямки. По суті, це було створення департаменту з нуля – я прийшла помічником, а далі був розвиток, підключення всієї групи до юридичного супроводу, зміни до законодавства, антикорупційна політика і так далі. Я займалася і нерухомістю, і контрактною діяльністю, і IP rights (останній мій напрямок). У підсумку я закохалася в IP напрямок – це авторське право. Коли я вже розуміла, що мені потрібно рухатися далі, я дивилася, куди мені цікаво рухатися, і зрозуміла, що IT частково дуже близько до авторських прав і це щось інноваційне, перспективний напрямок. Тому я для себе вирішила, що хочу стати IT-юристом.

У чому основна відмінність внутрішнього корпоративного юриста від юриста на аутсорсі? І чи немає у тебе амбіцій створити власний бізнес?

Про власний бізнес рано чи пізно думає кожен. Але для себе я вирішила, що поки ні, я не хочу в це заглиблюватися. Мені цікавіше бути інхаус-юристом, тому що тут ти повинен орієнтуватися в широкому колі питань, у тебе є більше можливостей побудувати систему, є ризик-аналіз. У той час, як аутсорс-юрист, на жаль чи на щастя, а може, це просто така специфіка, отримує завдання точково і точково їх вирішує. І по суті, він потім не бачить ефекту від своїх дій.

Чим відрізняється IT-юрист від юриста, який займається договірною та претензійно-позовною роботою?

Хочу зробити ремарку: інхаус – це не завжди договірна і претензійна робота. У тій структурі, де я працювала, юрист займався багатьма речами. Тому, коли мені ставало нудно, я просто розверталася і розвивалася більше в іншому напрямку. Але так чи інакше ти приходиш у точку, де вже хочеться рости, розвиватися, хочеться більше самостійності, уже замислюєшся про те, що ось тут ти ніби як все знаєш, а ось тут щось нове, незрозуміле.

Куди може рухатися в кар’єрному зростанні інхаус-юрист? І що таке юридичний департамент як екосистема?

Перш за все, молодший юрист або помічник юриста може дорости до глави департаменту. Тепер за напрямками, і це дуже суб’єктивно, тому що в різних компаніях системи побудовані по-різному. Якщо це група компаній, то в кожній компанії може бути свій юрист, який супроводжує повний внутрішній цикл. Є інший підхід, коли юридичний супровід йде централізовано, і всередині є піддепартаменти або, у залежності від кількості людей, це окремі фахівці, які відповідають за певні напрямки. Не завжди це адміністративна посада. У мене, наприклад, була посада провідного спеціаліста, але по функціоналу у мене були чіткі напрямки, за які я відповідала. Відповідно, це можна вважати як певний піддепартамент. Далі все залежить від того, що потрібно робити для компанії. Найефективніше – не набирати якомога більше людей, а будувати систему, щоб меншою кількістю ефективно покривати всю бізнес-діяльність компанії.

А скільки юристів у тебе було в департаменті?

На момент мого виходу нас у цілому було 11 чоловік. І це на 18 компаній, що, насправді, не так багато. Тому що, якщо подивитися на аналогічні компанії-імпортери автомобілів, то у них тільки на одному напрямку було по 8-9 юристів. Можна було сказати, що у нас був успішний мікс мінімуму людей і високої ефективності.

А зараз в IT-компанії, що займається розробкою ігор?

Тут я поки одна. Ще складно спрогнозувати, що буде далі, тому що гра в розробці. Будемо дивитися за обсягами.

З яких питань і в яких випадках юридичний департамент усередині компанії може залучати на аутсорс юридичну фірму? Чому це відбувається? І за якими критеріями обирається компанія-аутсорсер?

Головне завдання інхауса – промонеторити, де можна мінімізувати ризики або вирішити питання самостійно, де він уже сам не може, тому що потрібна глибока експертиза, а де сам не встигає. І тоді залучається аутсорс. Який – залежить від компанії. Якщо юрист досить довго в компанії, він сам на тендерній основі обирає юридичну компанію. Якщо, наприклад, брати мій випадок, то я прийшла в компанію, де вже були аутсорсери, відповідно, я працювала з ними. Найчастіше ми віддавали позовні питання, тому що на них якраз найменше вистачає часу, так як вони трудомісткі, а також є певна специфіка щодо процесу. Якщо не вистачає спеціалізації (наприклад, сфера податків, реєстрації торгових марок), або є сумніви у внутрішнього фахівця, або потрібна інша думка, або потрібні юристи, які, так би мовити, собаку з’їли на цьому і у них стільки кейсів у цьому напрямку, що вже є готова відповідь, то ти йдеш до аутсорсингової компанії, але не береш юриста, а, по суті, береш мозок цієї компанії. Мені здається, що будь-який інхаус, який себе поважає, спочатку зробить власні висновки, потім отримає альтернативну думку, а далі вже є можливість представити керівництву варіанти рішень і щось рекомендувати. Ще один варіант, коли можуть залучати аутсорс, наприклад, коли це запит банку про те, що потрібно отримати якусь довідку.

Чи правильно я розумію, що в деяких ситуаціях інхаус-юрист є особою, що впливає на прийняття рішення власником?

Перший, до кого піде аутсорсингова компанія, – це інхаус. Далі все залежить від того, як побудована ця система в компанії. Якщо компанія досить велика, розвинена і свідома, то ефективніше створити тендерний комітет. Інхаус дає професійну оцінку аутсорсинговій компанії з точки зору кваліфікації, наявності досвіду, особливостей співпраці. Фінансисти прораховують, підходить або не підходить пропозиція з точки зору ціноутворення. І таким чином приймається рішення. Тому сказати, що там тільки один інхаус вирішує все, не можна. Але знову-таки все залежить від компанії.

Ти є постійним лектором ВСА в курсі INTELLECTUAL PROPERTY. Скажи, чому інхауси готові і хочуть ділитися своїми знаннями?

Не можу сказати про всіх, можу сказати тільки про себе. Моє внутрішнє бажання базується на розумінні, що ти вже стільки всього зробив, але цього ніхто не бачить, і ти можеш цим поділитися, можливо, це комусь стане в нагоді, може, хтось не наступить на твої граблі. Також у курсі йде живе спілкування і обмін досвідом, тому що учасники задають цікаві питання, вони помічають якісь нюанси, по-новому можуть дивитися на ситуацію. Курс для тих компаній, які не займаються на постійній основі продюсуванням IP-об’єктів, тобто це не варіант тієї компанії, де я зараз працюю, це варіант звичайної компанії, що робить якісь тренінги, вмикає музику в салоні, і до неї залетіли якісь клейми з приводу торгових марок. Чому це важливо знати корпоративним юристам? Тому що найчастіше корпоративні юристи заточені на договірне право, податкові питання, оцінку ризиків, а ось це ось абстрактне IP-право завжди залишається якось осторонь, до нього руки не доходять чи що. Але краще, щоб доходили, тому що, як показує практика, усе це може обійтися дуже дорого. Дорого платити штрафи, платити за ліцензію. Дорого, якщо ви не захистите свій IP-об’єкт.

Як визначитися з напрямком? І чи потрібно проходити якесь навчання й отримувати спеціальний сертифікат в IP, як, наприклад, щоб стати арбітражним керуючим?

Як визначитися з тим, що IP-право – це ваше? Перш за все, спробувати. Як казав мій викладач в університеті, що між правом інтелектуальної власності та правом власності загальне – тільки слово «власність». Тобто воно абсолютно інше. Чи потрібно оновлювати знання? 100% потрібно переглянути базові норми і бажано, звичайно, підучитися. Тому що в цій справі, куди не копни, є своя специфіка. Додатково проходити сертифікацію інхаусу, на мою думку, не варто і не потрібно. Якщо брати патентних повірених, то вони займаються реєстрацією, і якщо в компанії не стільки об’єктів, що вимагають реєстрації, то це краще віддати на аутсорс. Але для загального розуміння, стратегії і внутрішнього відстеження IP комплаенса оновлювати знання я рекомендую.

Які права інтелектуальної власності ти рекомендувала б зареєструвати?

Для початку потрібно провести аудит, що саме в компанії продюсується, і почати з того, де найбільше ризиків або, навпаки, можна втратити можливості. Якщо брати твій випадок, то у тебе в основному продюсуються курси. Торгову марку однозначно варто реєструвати. Якщо говорити про курси, то це є IP об’єкт, об’єкт авторського права, і тут спеціальної реєстрації не потрібно. При цьому я б подумала про те, як правильно позначати свої права на ці лекції і правильно їх ліцензувати. Але я б не радила захоплюватися. З одного боку, чисто юрист скаже, що потрібно захищати все. Але інхауси мислять по-іншому. Вони не можуть власнику бізнесу оголосити весь список, а потім ще список того, скільки це коштує. І тут знову-таки допомагає ризик-орієнтований підхід: де більше ризиків – з тим і працюємо.

Що таке IP тролінг?

Спочатку в інтернеті зустрічався такий термін, як патентний тролінг, потім у своїй практиці я зіткнулася з ТМ тролінгом (по торговим маркам) і вирішила все об’єднати і назвати IP тролінгом. Що це таке? Уявіть, що ви виробляєте зерно і продаєте його на експорт. Щоб упакувати зерно, ви взяли простий мішок. Ви приїжджаєте на митницю, де вас зупиняють і кажуть, мовляв, ви знаєте, що цей мішок запатентований? А отримати патент насправді не так складно, оскільки там немає якихось особливих критеріїв, яким повинен відповідати об’єкт. Що відбувається далі? Ваш товар як мінімум на 10 днів може зависнути на митниці. У цей час ви платите за зберігання товару, хвилюєтесь щодо термінів поставки, про те, щоб товар не зіпсувався… При цьому власник такого «патенту» висуває вимоги і суми, що ви повинні заплатити, щоб він вам дозволив покинути територію України. Ці суми можуть варіюватися в залежності від «апетитності» того, хто вивозить товар. У себе в практиці я стикалася з ТМ тролінгом. Відомий у світі виробник анонсував вихід нової моделі товару, усі знали, що через рік цей товар буде на ринку, у тому числі і в Україні. На мій жаль, адвокат (не буду називати його ім’я) зареєстрував компанію, що подала на реєстрацію торгової марки цієї моделі товару. Керівник цієї компанії відправляє до нас запит про те, мовляв, скільки ви грошей заробили на цьому товарі, говорить про те, що я власник заявки, за якою реєструється дана ТМ, і натякає на те, що ми щось там порушуємо. Ми питання швидко вирішили, оскільки тут була очевидна псевдоправомірна поведінка, але таке може трапитися і з вашою компанією, тому потрібно бути насторожі.

А чому іноді власник бізнесу погоджується на умови IP троля?

Якщо говорити про використання комерційного найменування, то буде довше воювати в суді. Плюс, якщо та компанія називає посильну для власника суму, то погодитися буде економічно доцільніше. Бувають випадки, як у прикладі із зернотрейдерами, вони втратять більше, якщо почнуть судитися, ніж якщо вони заплатять, а потім уже почнуть щось робити. Є питання з доменами, коли у вас є торгова марка, але хтось викупив домен з вашою торговою маркою. Це називається кіберсквоттинг. Так, можна почати доменний спір, писати претензії, але якщо вам потрібно вести бізнес тут і зараз, а у вас сайт не працює, а та сторона ніби як не так багато і хоче, бізнес, швидше за все, вибере заплатити. Швидкість для бізнесу – це гроші. А процедура доменних спорів дуже тривала і дорога, і туди є сенс заходити, коли задіяні вже дуже великі гроші.

Чи були у тебе випадки, коли тобі як інхаусу доводилося миритися з рішенням власника, яке в підсумку виявлялося неправильним?

Так, у цьому якраз і є різниця між інхаусом і аутсорсером. Аутсорсер – це юрист до мозку кісток. Якщо щось неправильно, потрібно зробити правильно, і неважливо, що це займе пару років, будуть витрати, суди… У мене був судовий кейс, де на певному етапі, де ми вже як компанія витрачали занадто багато ресурсів, мені сказали: «Усе. Стоп! Ми зупиняємося на цьому моменті, нічого більше не робимо, якщо суд вирішить, що ми не праві, значить, так і буде». Мені було складно, як же так, але як інхаус, який ризик-аналітику проводить, я розуміла, що з точки зору бізнесу ресурси витрачаються не в тому напрямку, а краще юрист нехай буде займатися тим, що приносить прибуток. Не завжди формальний програш є реальним програшом для бізнесу.

Які скіли повинен мати корпоративний юрист?

Найперше – це бути готовим до постійного навчання. Друге – структурний підхід, тому що інхаус без структурного підходу – це вже аутсорс. Ну і, я думаю, англійська – вона потрібна всім.

Щоб ти порадила молодим юристам, які вирішили йти працювати на підприємство?

Перше – не бійтеся починати з нуля, якщо ви підете відразу юристом, не розпочавши з помічника, не зрозумієте, як усе повинно працювати. Друге – підбирайте компанію, куди ви йдете, виходячи з того, де ви хочете опинитися, чому хочете навчитися. Краще обрати західну компанію, наприклад IT, тому що у них зовсім інші підходи, інший менеджмент – і ви там багато чого навчитеся. І ще я б порекомендувала, якщо ви початківець, бути гнучким і бути, як губка, усе вбирати. Вас спочатку будуть багато критикувати, і це добре, велика кількість критики зробить вас кращим фахівцем. Не бійтеся цих труднощів, і все у вас вийде!

                                                                                                 Дивитись відео

Pin It on Pinterest