Олексій Кравченко і Legal Talks в гостях у медичного адвоката і засновниці адвокатського бюро Олени Бабич.

Як так вийшло, що ви прийшли в практику медичного права та на сьогодні є найбільш успішним юристом у цьому напрямку?

У практику медичного права я потрапила дуже давно, коли вона ще не була такою популярною практикою, як зараз. Починала я, звичайно, не в медицині. Я працювала з 2 курсу університету, але в державних органах, після чого я абсолютно точно зрозуміла одну річ – у державному секторі я працювати не буду. Десь у 2003 році в Україні відкривався перший пологовий будинок Ісіда, і так сталося, що мені запропонували юридично супроводити відкриття і діяльність цієї клініки. Я погодилася – і з цього почався мій шлях у медицині. У мене є досвід роботи і адвокатом, і штатним юристом у клініці. І я вважаю, що це дуже важливо, оскільки юрист, що надає консалтингові послуги, має дещо інший погляд, ніж юрист, який має досвід роботи в лікувальному закладі. Це погляд зсередини. Ось так і почалася моя найбільша любов у роботі – медичне право.

А як можна вже на 2 курсі університету усвідомити, що я хочу бути юристом і займатися юриспруденцією?

Тоді це не було бажанням «я хочу», а було бажанням «я спробую». Але якби я могла повернутися зараз назад, то я б усе одно пішла працювати на 2 або 3 курсі. Тому що до моменту закінчення університету я вже не була теоретиком, який не знає практики. І я закінчила університет із записами в трудовій книжці і певним бекграундом, практикою участі в судових засіданнях. Я фактично була вже сформованим молодим юристом. І я вважаю правильним працювати під час навчання.

Які напрямки медичного права зараз найактуальніші?

Медичне право – це завжди дві сторони. Пацієнт і клініка. Я спочатку, маючи досвід роботи в медичній установі, обрала в медичному праві сторону – сторону лікаря. Багато колег, які зараз практикують у сфері медичного права, надають послуги і медзакладам, і пацієнтам. І в цьому немає конфлікту інтересів, якщо мова не йде про конкретний медзаклад і пацієнта цього ж закладу. Але я вважаю такий підхід неправильним. Тому що, коли ти надаєш послуги медзакладам, ти знаєш усі їхні слабкі сторони – усе про них. І потім переходити на сторону пацієнтів – це працювати проти своїх основних клієнтів. Таке моє особисте переконання. Необхідно вибрати: або ти – адвокат пацієнтів (і ти завжди працюєш у цьому напрямку, напрацьовуючи практику), або ти – адвокат, юрист лікувального закладу. Я люблю лікарів і вважаю цю професію однією з найбільш шанованих. Ось ми з вами працюємо з документами, і ціна нашої помилки найчастіше – фінансові втрати. А ціна помилки лікаря-хірурга, який взяв до рук скальпель, – це чиєсь життя, чиясь доля, чиєсь здоров’я. І то божевільна відповідальність. А ці люди щодня з цим працюють, тому, я вважаю, що вони гідні поваги та найвищих заробітних плат. Безумовно, бувають різні лікарі. Але я дуже люблю лікарів. Якщо до мене звертаються пацієнти, я відмовляю абсолютно всім. Адвокат це як священик, я працюю з лікарями і знаю багато правди, тому вважаю неетичним цю правду використовувати проти лікарів будь-якого лікувального закладу.

З яких питань звертаються до медичного адвокату?

Напрямків дуже багато. Це може бути поточний абонентський юридичний супровід, тому що будь-який лікувальний заклад – це суб’єкт господарської діяльності, може бути супровід під час отримання акредитації, ліцензії, юридичний аудит. Але топ звернень, безумовно, – це конфлікти з пацієнтами. Більшість лікувальних установ, як і ми, пацієнти, йдемо до лікаря, звертаються до юристів «коли болить». Звичайно, багато хто займається профілактикою, тоді ризики будуть мінімальні. Але найчастіше до адвоката йдуть тоді, коли або назріває конфлікт (це лайтовая версія), або конфлікт уже на досить серйозній стадії.

А що клієнти найчастіше хочуть?

Грошей. Потрібно розуміти, що при конфліктах між пацієнтом і лікувальним закладом пацієнт не завжди правий. Безумовно, є випадки, коли медична допомога надана неналежним способом. Але найчастіше тут грає роль суб’єктивний фактор, а об’єктивно медична допомога надана належним чином. Медицина – та наука, що не може дати гарантій. Це ж людський організм. Можна взяти двох людей, зробити їм однакові маніпуляції, а результат буде різним.

Адвокати і лікарі дуже схожі…

Так, адвокат, як і лікар, у своїй роботі теж повинен зібрати анамнез, поставити діагноз, призначити лікування, яке може бути консервативним або неконсервативним. І ні адвокат, ні лікар не може нічого гарантувати.

А чим пацієнти мотивують свої грошові претензії?

Залежно від кейса і від наслідків. Якщо внаслідок надання медичної допомоги настала смерть, безумовно, це відкриття кримінального провадження з усіма наслідками, що випливають звідси для лікаря за статтею 140 КК. Основна маса ж – це цивільно-правові провадження. Пацієнт, як правило, просить подвійну сатисфакцію – відшкодування матеріального збитку (витрати, що він поніс у зв’язку з неналежною медичною послугою) і компенсація моральної шкоди, що була йому завдана внаслідок надання медичної допомоги неналежної якості. І якщо судмедекспертизою буде встановлено, що дійсно лікарем була надана неякісна медична допомога, такі компенсації підлягатимуть відшкодуванню пацієнтові.

Це і є поняття лікарської помилки?

У нас у законодавстві немає такого поняття. І це одна з проблем. У нас є або виконання протоколів, якщо вони існують, або їх невиконання. Тому точка в медичних справах, як правило, ставиться шляхом проведення судмедекспертизи. Тому що жоден суддя, жоден слідчий не є експертом у цій дуже вузькій галузі. І вже лікарі, які є судмедекспертами, під час проведення експертизи в кримінальному або цивільному провадженні вивчають медичну документацію, усі обставини і виносять свій вердикт – якісно надана допомога або неякісно, є причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря і наслідками, що настали, або ні.

Чим може допомогти медичний адвокат молодим підприємцям, які тільки відкривають медичний бізнес?

Якщо прибрати медицину, то будь-яке відкриття бізнесу може супроводити адвокат – допомогти з документами, з реєстрацією, зі стосунками з державними органами. Медицина – це вже друга частина, і тут медичний адвокат може допомогти з отриманням ліцензії на здійснення діяльності, з побудовою внутрішніх процесів лікувального закладу, внутрішнього документообігу, щоб потім клініка працювала відповідно до ліцензійних умов та в рамках діючого законодавства.

Наскільки просто отримати зараз медичну ліцензію? Чи є якісь нюанси, у тому числі корупційна складова?

Іноді корупційна складова, на жаль, є реаліями нашої держави. Але, тим не менше, приблизно років 10 назад все це існувало в медицині, зараз же отримати ліцензію на медичну практику без допомоги юриста можливо. Чи вийде це з першого разу? Може, і ні. Тому що практикуючий юрист знає різні нюанси, що можна попередити і передбачити, щоб з першого разу отримати ліцензію. Якщо всі документи відповідають ліцензійним вимогам, то на сьогодні це не є проблема і це не так складно. Ліцензія на медичну практику носить заявочний характер. Ніхто не приходить перевіряти, чи відповідають подані документи дійсності чи ні. Усе це перевіряється потім при позаплановій перевірці, якщо вона буде. Безумовно, якщо МОЗ виявить, що були надані недостовірні дані, можна і втратити ліцензію, і заплатити штраф.

Які перспективи розвитку репродуктивного права та, зокрема, сурогатного материнства в Україні?

Як такого репродуктивного права в нас немає. Є напрямок у медичному праві – допоміжні репродуктивні технології як методики лікування безпліддя. І це зараз стає дуже популярним в силу того, що за статистикою і України, і світу є дуже багато безплідних пар і людей, які не можуть зачати дитину природним шляхом. І звичайно, допоміжні репродуктивні технології – це останній, а часто і єдиний шанс мати свою дитину. ДРТ – це не тільки сурогатне материнство. 80% роботи будь-яких профільних лікувальних установ – це маніпуляції, що здійснюються з власними репродуктивними клітинами жінки або подружньої пари без участі сурогатної матері, і дитини виношує сама жінка. Я в цій сфері з 2003 року і займаюся в тому числі супроводом сурогатного материнства, але за останні 5 років ми, на мій погляд, досягли піку іноземного туризму, пов’язаного з сурогатним материнством. В Україні недостатньо законодавства, що регламентує сферу ДРТ, але воно дозволяє громадянам України та іноземним громадянам користуватися цією послугою. Це перспективно і дуже цікаво.

Яка проблематика існує з сурогатним материнством?

Проблема сурогатного материнства в основному в регламентації тільки статтею 123 СК і наказом МОЗ №787. На цьому все. У нас у законодавстві не визначені права та обов’язки сторін, не прописані гарантії. Усі ці моменти переходять у договірну площину. Але в нас немає типового договору між біологічними батьками і сурогатною мамою (до речі, це також робота юриста). Проблеми виникають, як і в будь-яких договірних відносинах, або внаслідок невиконання договірних зобов’язань, або договори, що розробляються агентствами та клініками, не передбачають усіх нюансів і проблем, що можуть виникнути у взаєминах між сурогатною мамою і генетичними батьками. У сфері сурогатного материнства роботи для юриста дуже багато, але у сфері ДРТ її ще більше. Робота з донорськими матеріалами, з ембріонами, взаємини між чоловіком і дружиною щодо ембріонів, постмортальна репродукція – це взагалі окрема тема. Коли молоді люди почали йти в зону АТО, вони часто стали залишати свій репродуктивний матеріал на випадок, якщо раптом щось трапиться. І ось тут виникає питання, що робити, якщо це «раптом» усе ж трапиться, оскільки регламентації в законодавстві немає. Усе це робота для юриста – правильно оформити відносини у відсутньому законодавчому полі, щоб потім можна було правомірно використовувати репродуктивні матеріали. Я вже років 10 беру участь у робочих групах по створенню законопроекту у сфері ДРТ разом з Українською асоціацією репродуктивної медицини. Законопроектів було дуже багато, але на сьогодні поки що жоден не прийнятий. Але закон повинен бути і не тільки про сурогатне материнство, але і в цілому про ДРТ.

Є такий вислів, що, коли Бог створив людину, він не запатентував свій винахід. І тепер кожен дурень може робити те ж саме. Як ви ставитеся з морально-етичної точки зору до технологій репродукції людини?

Є така думка, що ось якщо Бог не дав дітей, то значить, що їх і не повинно бути. Але ви знаєте, якщо Бог не дає дітей, то навіть за допомогою ДРТ діти не з’являться. Гарантій немає навіть у цьому випадку. Репродуктивні технології сприймаються як щось неприродне. Але я вважаю, якщо ці методики є і в пари немає іншої можливості природним шляхом зачати, то тут немає порушення морально-етичних норм. Це можливість мати свою дитину.

Можливо, це і дано згори?

Так, якщо це не дано згори, то ні сурогатна мама не завагітніє, ні жоден ембріон не приживиться… Інше питання, що в самих ДРТ дуже багато морально-етичних питань, особливо у використанні матеріалів, у постмортальній репродукції, у дослідженнях, в експериментах. Але так буде завжди і у всьому новому. І якщо говорити про ДРТ, то я вважаю, що вони мають право бути, а альтернатива ДРТ – це тільки усиновлення.

Як і коли з’явилося адвокатське бюро Олени Бабич? Як жінці зважитися на створення власного непростого бізнесу?

В якийсь момент я зрозуміла, що виросла зі штатного юриста і можу щось більше, у мене є експертність, яку я можу використовувати, щоб розширити спектр роботи. У 2007 році я заснувала юридичну компанію, яка згодом трансформувалася в юридичне бюро. Я не замислювалася про те, що буде, або про якісь складнощі. До мене прийшло це відчуття – і я це зробила. У процесі, безумовно, я зіткнулася з усіма принадами ведення бізнесу. Але коли ти чогось боїшся, то ніколи цього не зробиш, а коли ти перебуваєш у невіданні, ти це робиш і вже в процесі вирішуєш проблеми по мірі їх надходження.

А чому саме адвокатське бюро?

У мене були дві спроби працювати з партнерами. Але і одна, і друга спроба не закінчилася нічим хорошим. Хоча я вважаю, що є синергія партнерства і завжди ефективніше працювати в команді. Але робота з партнером – це завжди складно. На даному етапі для себе я зробила висновок, що мені комфортніше працювати не в партнерстві, хіба що це партнерство ситуативне в рамках якихось проектів. Але в бізнесі мені зараз комфортно без партнера, а саме у формі адвокатського бюро, де я і керівник, і власник, і керуючий партнер. Але що буде через рік або півроку, невідомо.

Які вимоги висували б потенційному партнеру?

Чесність, порядність і відкритість. Якщо ми говоримо про людські якості. Але складно знайти людей зі схожими цінностями і чесним відкритим ставленням. І не тільки в бізнесі, але і в будь-яких відносинах з людьми. Але в бізнесі є ще й гроші, що дуже сильно впливає на відносини. Влада, гроші – найбільше випробування в житті людини.

Скільки людей у вашій команді і як розподілені функції між ними?

У нас у бюро 7 осіб. З моєю колегою адвокатом Юлією Дузь ми ділимо напрямки по роботі, тому що в нас крім медичного є сімейне право. Також у нас є кримінальне право, але воно, як правило, пов’язане з медициною. Основна робота з клієнтами на нас двох, а юристи допомогають. У мене немає відділу продажів і відділу маркетингу. І маркетингової стратегії як такої ніколи не було. Усе, що стосується розвитку бренду бюро, – це така інтуїтивна робота. Усі маркетингові та соціальні активності – це мої ідеї, що реалізуються моєю командою.

Як ви прийшли до того, що потрібно транслювати особистий бренд?

Я вважаю, що у 21 столітті, столітті розвитку соцмереж, якщо юриста або адвоката немає в соцмережах, це наводить клієнта на певні думки. Зараз стільки багато інструментів, не те, що раніше, 10-20 років тому. Тоді були журнали, куди можна було написати статтю – і на цьому можливості побудови особистого бренду закінчувалися. Сьогодні це можна робити через соцмережі – Фейсбук, Інстаграм, Ютуб, Телеграм-канали. І для цього не потрібно спеціально вчитися. Весь масив знань можна отримати з відкритих джерел. Я намагаюся стежити за новинками, не беру приклад з колег, тому що більше орієнтуюся на сфери, що професійно цим займаються. У мене немає спеціальних людей, які писали б пости. Скрізь весь контент генерують я, це все мої думки, усі мої статті. І так, це дуже складно. Тому що кожній соцмережі потрібно приділяти увагу. Але мені це дуже подобається, і я поки не готова відмовитися від жодної соцмережі.

Як ви бачите масштабування свого адвокатського бюро?

А я не бачу масштабування, у мене немає такої мети. Мені подобається все, як є зараз. У мене немає мети покрити всю Україну, відкрити всюди філії. Для мене бізнес як задоволення. Я отримую задоволення від своєї роботи і від бізнесу, що я веду.

Чи відчували ви якісь складнощі в бізнесі як жінка-підприємець?

Відверто кажучи, ні. На мій погляд, між жінкою-бізнесменом і чоловіком-бізнесменом не така велика різниця. Будь-який успішний бізнес вимагає дуже багато зусиль і достатньо багато поневірянь. Коли люди дивляться на красиву картинку, то їм здається, що все так прекрасно, так легко, на одному диханні. Одиниці розуміють, що стоїть за кадром. Але жінка – це ще дружина, мама. І в цьому жінці складніше, тому що їй потрібно знайти ось цей баланс. І іноді це вимагає від неї у багато разів більше зусиль, ніж від чоловіка.

Як вам вдається знаходити такий баланс?

Я до сих пір у пошуку…

                                                            ДИВИТИСЬ ВІДЕО

Pin It on Pinterest