fbpx

Медіація – це найпоширеніший спосіб вирішення спорів по всьому світу. Переваги цього способу усвідомили не тільки державні органи, суди, організації, але і громадяни, які все частіше стали звертатися за послугами медіаторів для вирішення спірних моментів.

Медіація – переговори сторін за участі медіатора, з метою врегулювання спору (суперечок) сторін шляхом розробки ними взаємоприйнятної угоди.

Медіація застосовується з метою врегулювання спорів, що виникають з цивільних правовідносин, в тому числі у зв’язку із здійсненням підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності, а також спорів, що виникають з трудових і сімейних правовідносин, якщо інше не передбачено законодавчими актами або не випливає із суті відповідних відносин.

Переваги медіації:

  1. Дозволяє зберегти людські та ділові відносини. У медіації немає сторони, яка програє. Процедура медіації дозволяє сторонам почути один одного і обговорити те, що важливо саме для них.
  2. Прийняття справедливого рішення. При проведенні медіації сторони самі приймають взаємоприйнятну угоду, враховуючи інтереси обох сторін. У конфлікті сторони не завжди чітко усвідомлюють свої справжні інтереси. Медіатор надсилає переговори сторін таким чином, щоб сторони зрозуміли свої інтереси і інтереси один одного, і усвідомили, що саме необхідно зробити для того, щоб конфлікт був справедливо вирішеним.
  3. Контроль за процесом переговорів. Медіація проводиться в порядку і на умовах, визначених сторонами за погодженням з медіатором і “Правилами проведення медіації”. Сторони медіації мають можливість самостійно визначати, про що, коли і з ким говорити, визначати порядок переговорів, обсяг наданої інформації, а також коли починати і закінчувати переговори.
  4. Економія часу і грошей. Витрати сторін визначаються винагородою медіатора і визначаються угодою між ним і сторонами, що значно менше судових витрат, які б понесли сторони при зверненні до суду. До того, судовий розгляд може затягнутися на довгі роки, а суперечка в процедурі медіації може бути врегульованою в рамках однієї медіативної сесії (2,5-3 години).
  5. Прийняття нестандартних рішень. Сторони при прийнятті рішень не обмежені предметом спору і заявленими початковими позиціями.
  6. Конфіденційність. Вся інформація, що відноситься до медіації, є конфіденційною і не може бути розголошена без згоди сторін. Сторони і медіатор не мають права посилатися на таку інформацію в ході судового засідання, а також розголошувати її будь-яким іншим чином. Тим самим, сторони уникають небажаного розголосу конфлікту, його деталей і умов його вирішення.

Закономірно виникає питання: чому при наявності настільки позитивного ефекту від медіативного вирішення спору, медіація ще не досягла широкого використання?

Можна позначити кілька основних причин:

В першу чергу слід відзначити сприйняття медіації як чужорідного елементу в системі надання юридичних послуг (юридичної допомоги). Найчастіше у практикуючих юристів медіація асоціюється виключно з психологією: в їх уявленні вона являє собою один з напрямків в сфері психології. Наслідком такого сприйняття стало заперечення медіації юристами як однієї з сфер своєї професійної діяльності. Однак, юристу необхідні базові знання в галузі психології – неможливо на якісному рівні надати юридичні послуги, не володіючи при цьому психологічною компетентністю.

Друга причина криється в недовірі юристів до медіації як до самої процедури вирішення правових суперечок. У середовищі юридичної спільноти переважає точка зору, згідно з якою тільки за допомогою закону можливо дієво вирішити правовий конфлікт. При цьому самі ж юристи підтверджують, далеко не рідкісні, випадки в своїй практиці, коли, спираючись виключно на положення закону, допомогти своїм клієнтам вони не могли.

Третя причина виражається, на думку юристів, в недостатності правил про медіацію, що містяться в законі. Практики нарікають на відсутність в Законі про медіацію конкретних правил щодо організації та проведення цієї процедури. Адвокати та юристи звикли до того, що в нормативно-правових актах до найдрібніших деталей вказують як слід чинити і діяти в тій чи іншій ситуації, не залишаючи місця правосвідомості і правовій культурі.

Четверта причина бачиться в парадоксальності самої юридичної освіти. Значна частина роботи юриста пов’язана з усілякими переговорами, однак на юридичному факультеті не навчають мистецтву ефективної комунікації, тонкощам і правилам ведення переговорів в різних професійних ситуаціях.

Навіть незважаючи на труднощі інтеграції практики медіації в юридичну діяльність, переваги переважують чашу терезів, не дарма у багатьох європейський країнах і особливо в США практикується на законодавчому рівні зобов’язання сторін спору брати участь в процедурі медіації до того, як справу буде доведено до судового слухання.

Не сперечайтеся, а домовляйтеся і досягаєте взаємовигідних рішень!

Про все це і трішки більше в нашому курсі “Медіація 4.0”, який ми проводимо спільно з нашими партнерами Українським центром Медіації.

РЕЄСТРУЙТЕСЬ ЗАРАЗ!

Читайте також: “Вирішити бізнес-конфлікт без судової тяганини? Медіація!”

Pin It on Pinterest