Проєкт Закону №5315 «Про страхування»

01 липня 2020 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг” відповідно до якого Національний банк став регулятором ринку небанківських фінансових послуг: страхових, лізингових, факторингових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінансових компаній  

Таким чином, повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до вимог якої всі учасники звикли, перейшли до  Національного банку України 

Зі зміною регулятора, учасники страхового ринку відчули зміни в підходах до регулювання ринку фінансових послуг.

Що стало одним із поштовхів до зміни й законодавства в тому числі й у сфері страхування.

Так, 29 березня у Верховній Раді України зареєстровано Проєкт Закону №5315 «Про страхування». Пропонується Закон України “Про страхування” викласти в новій редакції, з метою забезпечення формування ефективного, платоспроможного, стійкого, конкурентного страхового ринку, докорінно змінивши підходи до регулювання та нагляду за цим сегментом ринку, які вже протягом багатьох років залишаються консервативними та не відповідають ані сучасним потребам учасників цього ринку, ані кращим європейським практикам. 

Положеннями законопроекту пропонується:

1. удосконалення термінології – визначено всі основні поняття, що стосуються сфери страхування (страховий ризик, страховий інтерес, об’єкт страхування, страхове покриття, страхова послуга тощо);
2. оновлення підходу до ліцензування страховиків:

• новий порядок отримання єдиної ліцензії на здійснення діяльності зі страхування з можливістю її звуження та розширення;
• право страховика надавати гарантії в рамках ліцензії на здійснення діяльності зі страхування;
• можливість ліцензування страховика як професійного перестраховика на підставі ліцензії на здійснення діяльності з вхідного  перестрахування;
• перехід від обов’язкових видів страхування до обов’язку наявності укладеного договору страхування за окремими видами діяльності;

3. удосконалення вимог до власників істотної участі страховика:

• обов’язковість регулярного подання та оприлюднення актуальної інформації про структуру власності страховика;
• запровадження більш сутнісних вимог щодо підтвердження належного фінансового/майнового стану та ділової репутації засновників та власників істотної участі страховика;
• встановлення принципу, згідно з яким засновники страховика та власники істотної участі в ньому повинні довести Національному банку України  відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації визначеним законодавством вимогам;
• право Національного банку України вимагати припинення участі у страховику, накладати заборону на збільшення участі у страховику та на відчуження акцій;
• посилення відповідальності за порушення процедури погодження набуття істотної участі, зокрема встановлення наслідків у вигляді нікчемності правочину про набуття такої участі без погодження Національного банку України або за наявності заборони на таке набуття;

4. запровадження нового підходу в регулюванні діяльності осіб, які мають право здійснювати реалізацію страхових та перестрахових продуктів:

• встановлення професійних та кваліфікаційних вимог щодо осіб, які здійснюють діяльність з реалізації страхових продуктів;
• запровадження єдиного реєстру страхових посередників (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери та додаткові страхові агенти) та переліків працівників з продажів страховика;
• запровадження нового підходу щодо навчання та підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють реалізацію страхових та перестрахових продуктів – при реєстрації та кожні 3 роки;
• розширення переліку освітніх закладів та освітніх платформ, де можуть проходити навчання страхові посередники, а також працівники з продажів страховика та страхових посередників;

5. вдосконалення питань корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та управління ризиками страховика:

• визначення переліку питань, що належать до виключної компетенції ради страховика в частині організації корпоративного управління;
• створення законодавчих передумов для підвищення ефективності та якості роботи ради страховиків;
• запровадження інституту незалежних директорів та постійних комітетів ради (аудиту, винагород, ризиків) для значимих страховиків;
• визначення вимог до формування складу наглядової ради страховика та правління, їх колективної придатності з метою забезпечення ефективного управління та контролю  за діяльністю страховика;
• запровадження процедури погодження керівників та осіб, що виконують ключові функції, що забезпечує перевірку їх відповідності вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації;
• запровадження диференційованих підходів для страховиків в контексті моделі побудови корпоративного управління та системи внутрішнього контролю залежно від розміру, характеру діяльності, статусу страховика як значимого тощо;
• визначення вимог щодо аутсорсингу функцій та процесів у страховику;
• посилення ролі осіб, що виконують у страховику ключові функції внутрішнього контролю (управління ризиками та контроль за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та актуарної функції);
• встановлення вимог до головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора та відповідального актуарія;
• встановлення вимог щодо створення в страховику системи внутрішнього контролю, запровадження обов’язковості створення підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс), підрозділу з управління ризиками та запровадження відповідального за актуарну функцію (відповідального актуарія) для значимого страховика;
• встановлення права Національного банку України вимагати заміни головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, відповідального актуарія, якщо їх професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають встановленим вимогам;

6. запровадження нових підходів до необхідного наявного капіталу та вимог до платоспроможності страховика:

• впровадження диференційованих підходів до оцінки платоспроможності страховика відповідно до ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку та рівня ризикованості їх операцій – базовий (Платоспроможність II) та спрощений (Платоспроможність I);
• визначення нових вимог щодо наявності у страховика на постійній основі регулятивного капіталу та визначення його трирівневої структури в залежності від здатності його складових поглинати збитки та субординації зобов’язань для забезпечення безперервної діяльності та у разі припинення діяльності страховика;
• встановлення вимоги щодо дотримання страховиком на постійній основі мінімального капіталу та капіталу платоспроможності, розмір яких визначається в залежності від розміру страховика, притаманних його діяльності ризиків та складності класів страхування, на страхування за якими отримано ліцензію;
• встановлення вимог до статутного капіталу страховиків на рівні абсолютного значення мінімального капіталу;
• передбачення можливості та окремого порядку спрощеної капіталізації страховика;
• встановлення права Національного банку України визначати принципи та вимоги до розрахунку технічних резервів, припущень, на яких вони базуватимуться, а також встановлювати окремі вимоги до покриття та інвестування активів, якими покриваються технічні резерви страховика;
• посилення ролі відповідального актуарія, в тому числі запровадження його персональної відповідальності за неналежну діяльність;
• передбачення окремих звітів про платоспроможність та фінансовий стан страховика (страхової групи), розширення та поглиблення актуарного звіту відповідального актуарія;

7. запровадження ефективних процедур виходу страховика з ринку:

• запровадження процедури передачі страхового портфеля або його частини іншому страховику;
• врегулювання процедури добровільної реорганізації та ліквідації страховика;
• запровадження процедури примусового виходу з ринку за рішенням Національного банку України (з окремими процедурами для страховиків, які мають зобов’язання за договорами страхування, та страховиків, у яких такі зобов’язання відсутні);

8. оновлення процедур нагляду:

• запровадження коригувальних заходів та заходів раннього реагування як інструменту попередження ризиків визнання страховика неплатоспроможним;
• запровадження ризик-орієнтованого підходу до нагляду за страховиками;
• впровадження інструментів раннього виявлення ризиків в діяльності страховика (план фінансування та план відновлення діяльності страховика);
• впровадження пропорційного підходу у нагляді за страховиками залежно від ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку.

Крім цього, законопроектом пропонується внести зміни до низки законодавчих актів України, які кореспондують з запропонованими законопроектом положеннями.

Якщо Вас цікавить тема страхування та Ви бажаєте детальніше розібратися в регулюванні страхової діяльності  або правилами взаємодії зі страховими компаніями, тоді запрошуємо долучитися до нашого курсу “INSURANCE LAW”  

На Вас чекає НАСИЧЕНА ПРОГРАМА, де протягом місяця Ви будете навчатись у найсильніших юристів-практиків України, які розкриють найактуальніші питання у сфері страхування.

Старт курсу – 11 жовтня 2021 р., заняття будуть проходити по понеділках та середах

Заняття будуть проходити у вечірній час з 19:00 до 21:00 (орієнтовно).

Що на Вас чекає:

✅ Доступ до 3 модулів (11 лекцій) в онлайн-форматі

✅ Найсильніші юристи-практики у сфері страхування

✅ Можливість ставити питання лектору під час онлайн-лекцій

✅ Особистий кабінет, де ви в будь-який час зможете переглянути записи лекцій та презентації

✅ Доступ до всіх супутніх вебінарів з даної тематики

✅ Закритий телеграм-чат, спільнота з учасниками для нетворкінгу та отримання зворотного зв’язку

✅ Електронний сертифікат, що підтверджує успішне проходження курсу

Модуль 1. Правове регулювання ринку страхових перестрахових послуг:

1. Законодавче забезпечення функціонування страхового ринку
2. Страхові компанії: особливості створення, діяльності та припинення. Чи змінились правила гри після зміни регулятора страхової діяльності для страховиків
3. Роль НБУ у сфері небанківського фінансового сектору
4. Подання звітності емітентами, які становлять суспільний інтерес (страхові компанії)
5. Роль юридичної служби в роботі страховика
6. Медичне страхування – як тренд мотивації

Модуль 2.  Захист прав та законних послуг споживачів страхових послуг

1. Юридична допомога у страхуванні – due diligence страхового договору
2. Захист від регресних вимог страховика
3. Система захисту прав та законних інтересів споживачів страхових послуг в Україні
4. Актуальна судова практика вирішення спорів за договорами страхування.

Модуль 3. Питання оподаткування

1. Оподаткування страхової діяльності

РЕЄСТРУЙТЕСЬ ЗАРАЗ!