З глобальною діджиталізацією в Україні нарешті починає формуватися практика укладання договорів на розробку програмного забезпечення (і це добре, бо раніше існували лише усні домовленості). Проте через відсутність уніфікованого законодавства найчастіше використовуються шаблони, зі стандартним переліком прав та обов’язків, але зовсім не адаптовані до фактичних обставин справи. Тож нижче викладемо основні моменти, які мають бути в ІТ-договорі, щоб сторони були максимально захищені.
Правило 1: визначаємось в поняттях
Максимально детально прописуємо всі визначення, які фігурують в договорі і мають значення для тлумачення його змісту. Це може бути і «програма», «алгоритм», «результат» та інші поняття, на які ви посилаєтесь в договорі. Зміст цих понять має розумітись і тлумачитись сторонами однозначно, щоб зменшити ризики суперечок.
Правило 2: детально прописуємо предмет договору
Формулювання «розробки програмного забезпечення» – замало. В самому договорі це можна залишити, але обов’язково додати, що таке програмне забезпечення деталізуватиметься в специфікації, і там вже прописати що саме, в якій формі виконавець розробляє, і за якими тарифами йому платить замовник.
Правило 3: за що ж платить замовник?
Специфікою ІТ-сфери є те, що іноді складно одразу прорахувати витрати, які знадобляться для створення ПО. Тож є сенс розбивати оплату послуг поетапно, коли замовник платитиме за конкретний результат кожного з етапів. Якщо ж навіть етапи складно визначити – доведеться перейти на погодинну оплату.
Правило 4: приймання послуг
Для зручності сторін під прийняттям послуг часто визначають їх завантаження на ресурс, для якого і розроблялося програмне забезпечення. Проте для убезпечення себе від можливих претензій податкового органу рекомендується все ж таки підписувати акт приймання-передачі послуг. Він має відповідати схемі оплати, визначеній в договорі: або щодо відпрацьованих годин, або за виконаний етап роботи.
Правило 5: не забуваємо про інтелектуальну власність
Комп’ютерні програми захищаються в Україні як об’єкти авторського права, з моменту їх створення. Тож в договорі є сенс зазначити, як і коли передаються майнові права на такі об’єкти (варіанти 2: або з моменту створення, або з моменту оплати).
Правило 6: дотримуємося конфіденційності
Зважаючи на об’єкт договору, це саме та ситуація, в якій необхідно детально прописати в договорі, яка саме інформація і як довго є конфіденційною, а також які санкції загрожують у випадку її розголошення. Для даного типу договорів є популярною практика, коли умови конфіденційності йдуть не розділом договору, а окремим договором, який підписується ще до основного, на розробку ПО.
Правило 7: договір не має містити ознак трудових відносин
Ризиковими, а отже недопустимими є положення про графік та умови роботи, «соц.пакет» та ін. В даному випадку всі ці обов’язки доцільно покласти саме на виконавця: і що він самостійно сплачує податки, і що має право залучати третіх осіб, і що виконує роботу на власному «залізі». Тож договір має бути максимально не трудовим, що захистить вас від санкцій Держпраці.
Як бачимо, договори на розробку ІТ-продуктів мають ряд особливостей, які вирізняють їх з-поміж інших. Проте варто мати на увазі, що ці правила не є універсальними, і мають доповнюватись та деталізуватись під кожен конкретний випадок співпраці.
Більше інформації про договори на розробку програмного забезпечення ви зможете дізнатись на нашому курсі Digital Law, який розпочнеться 18 травня. Дізнатися програму курсу, спікерів та зареєструватися на курс ви можете за посиланням.
Долучайтесь, буде цікаво!
Читайте также: Дайджест юриста #47: все, що ви могли пропустити за тиждень