7 грудня на підпис Президенту направлено прийнятий 4 грудня Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Зі змістом Закону та його особливостями розбиралась наш постійний спікер Олена Пісоцька, адвокат АО Legal House.

Цей закон розробили та прийняли після резонансного рішення Конституційного Суду України.

Нагадаємо, 27.10.2020 КСУ ухвалив рішення, яким визнав неконституційними низку повноважень НАЗК та ст. 366-1 Кримінального кодексу України, що встановлювала кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання ним декларації.

Чим КСУ аргументував своє гучне рішення

Суд визнав неконституційними повноваження НАЗК з контролю і перевірки декларацій, цілодобовий доступ до реєстру декларацій і моніторинг способу життя. Основних причини дві.

Перша. Порушення балансу в системі стримувань та противаг гілок влади. Згідно з позицією Суду НАЗК, яка є частиною органів в системі виконавчої влади, своїми повноваженнями щодо перевірки декларацій суддів може тиснути на останніх, чим порушує закріплений Конституцією України принцип незалежності судової влади.

КСУ прийшов до висновку, що декларації суддів мав би перевіряти спеціально створений орган в системі судової гілки влади, а не виконавчої.

Друга. КСУ прийшов до висновку про необхідність визнання неконституційною ст. 366- 1 КК України, тому що встановлення кримінальної відповідальності є надмірним покаранням за вчинене правопорушення, а негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь.

Однак розробники законопроекту із таким висновком КСУ не погодились та запропонували включити до Кримінального кодексу України дві нові статті, які повернуть кримінальну відповідальність за декларування недостовірної інформації та неподання декларації.

corporatebusines

Що змінилось?

Розробники законопроекту пішли на своєрідний компроміс, врахувавши висновки КСУ у нових редакціях статей щодо притягнення до кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та неподання декларацій.

Декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації тепер розділено на дві окремі статті (стаття 366-2 «Декларування недостовірної інформації» та стаття 366-3 «Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»). Нові редакції статей більш точно конкретизують діяння, яке становить склад злочину, та індивідуалізують покарання за кожен із них.

Стаття 366-2 КК України пропонує новий підхід до встановлення складу злочину у діях особи щодо декларування недостовірної інформації.

Як і раніше, передбачено кримінальну відповідальність за внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Однак, стаття містить і суттєві зміни.

У диспозицію додано обов’язкове доведення прямого умислу на декларування недостовірної інформації.

Підвищено поріг притягнення до кримінальної відповідальності. Раніше мова йшла про 250 і вище прожиткових мінімумів для працездатних осіб, нова ж стаття встановлює відповідальність за декларування недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (частина 1) та понад 4000 – для частини 2ст. 366-2 КК України.

Змінено санкцію статті. Якщо раніше декларування недостовірної інформації тягнуло за собою, в тому числі, і позбавлення волі, то найбільш тяжким покаранням за новою статтею стане обмеження волі (виключно за ч. 2 ст. 366-2 КК України). Частина перша встановлює більш м’які покарання: штраф або громадські роботи.

Більш м’яка санкція – це відповідь на висновки Конституційного Суду України, який вказав на неспіврозмірність тяжкості діяння та покарання за нього.

Примітка до статті містить перелік суб’єктів що можуть бути притягнуті до відповідальності за цими статтями. Тут змінилось виключно формулювання примітки, перелік же осіб залишився незмінним.

Стаття 366-3 КК України фактично не зазнала суттєвих змін та встановлює відповідальність за умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Варто відмітити, що недосконала диспозиція статті викликатиме у сторони обвинувачення забагато проблем із процесом доказування складу злочину. Особа, щодо якої відкрито кримінальне провадження, все ж таки має право у будь-який момент подати декларацію. У такому випадку кримінальна відповідальна відповідальність виключається. Тобто справа буде закрита за відсутністю складу правопорушення.

Чи є даний Закон компромісом між КСУ та законодавчою/виконавчою владою? Вважаю, що ні. КСУ однозначно вважає, що кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації та неподання декларації не є співмірною із суспільною небезпечністю такого діяння. І нова форма викладення диспозицій статей жодним чином не врахувала такі висновки Суду.

Читайте також: Шлюбний договір: практичні поради застосування.

Pin It on Pinterest