Загальне поняття регулювання ЗЕД
Міжнародна торгівля товарами або зовнішньоекономічна діяльність з
торгівлі товарами (далі – ЗЕД) – вид правовідносин, що виникає між
суб’єктами з різних держав, які передбачають транскордонну купівлю-продаж
товарів. Такі правовідносини підпадають під регулювання кількох (мінімум
двох) національних правових систем, а також міжнародно-правове
регулювання.
І на додаток до цього суб’єктам міжнародної торгівлі необхідно
належним чином врегулювати між собою взаємини, а саме – укласти контракт,
в якому деталізувати зобов’язання між собою, порядок передачі майна, спосіб
вирішення спорів (медіація, арбітражне застереження, переговори).
Проте метою цієї статті є аналіз саме публічно-правового регулювання
ЗЕД. Розберемося, з чим зіткнеться суб’єкт ЗЕД за міжнародної торгівлі
товарами. На сьогоднішній день сфера ЗЕД регулюється тарифними та
нетарифними способами. Цілі таких заходів досить прозаїчні – захист
внутрішнього ринку, а також побудова конкурентних умов міжнародної
торгівлі. Тарифне та нетарифне регулювання закріплено у національних
законодавствах країн, а також у міжнародних договорах (конвенціях). Більш
предметно джерела регулювання будуть розкриті далі.
Тарифне регулювання
Тарифне регулювання – сукупність митних тарифів та мит, які
встановлюються на товари, відповідно до їх класу, що перебувають у обороті
у міжнародній торгівлі товарами. Тарифне регулювання можна класифікувати
згідно з цілями впровадження, а також способами нарахування митного
тарифу (мита).
За способом нарахування митні тарифи поділяються (згідно з ч. 1 ст. 280
Митного кодексу України, далі – ТКУ) на:
адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості товарів, що
обкладаються митом);
специфічні (нараховуються у встановленому грошовому розмірі на одиницю
товарів (залежно від кількості одиниць/маси товарів, що обкладаються митом);
комбіновані, що поєднують обидва ці види митного оподаткування.
Залежно від напряму переміщення товарів та тимчасового критерію
митні тарифи можна класифікувати як:
- ввізні (нараховуються при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію
України) – ст. 272 ТКУ та абз. 1 год. 5 ст. 280 ТКУ; - вивізні (нараховуються на товари та інші предмети при їх вивезенні
(експорті) за межі митної території України; встановлюються окремими
законодавчими актами України);
ст. 273 ТКУ та ч. 7 ст. 280 ТКУ; - сезонні (нараховуються на сільськогосподарську продукцію, певний
період у межах одного календарного року) – ст. 274 ТКУ та ч. 8 ст. 280 МКУ.
Ввізне мито, відповідно до ТКУ, є диференційованим:
- повні (загальні) ставки;
- преференційні ставки (відповідно до міжнародних договорів України з
- третіми країнами / інтеграційними об’єднаннями) – абз. 1 год. 5 ст. 280 ТКУ;
- пільгові ставки (звільнення від мита, встановлення зниженого мита, і
навіть пільгових квот) – ст. 281 МКУ.
Статтею 275 ТКУ розрізняються спеціальні види митних ставок:
антидемпінгові (встановлюються згідно із Законом України “Про захист
національного товаровиробника від демпінгового імпорту”);
компенсаційні (встановлюються відповідно до Закону України “Про
захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”);
спеціальні (встановлюються згідно із Законом України “Про
застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”);
додатковий імпортний збір (встановлюється відповідно до Генеральної
угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі – ГАТТ 1994), відносно
платіжного балансу.
Якщо говорити про експортні мита, то на сьогоднішній день в Україні
діють експортні мита на:
- деякі види насіння олійних культур (відповідно до Закону України “Про
ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних
культур”); - аграрних тварин та шкіряну сировину (відповідно до Закону України
“Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”); - відходи та металобрухт чорних металів (згідно із Законом України “Про
- вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів”);
- природний газ (відповідно до Закону України “Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України”, див., зокрема, п. 9 розд. ІІ “Прикінцеві
положення”).
Проте, щоб коректно визначити ставку митного тарифу / мита,
необхідно класифікувати товар. У 1983 році було відкрито для підписання
Міжнародну конвенцію про Гармонізовану систему опису та кодування
товарів (далі – Конвенцію про товари), розроблену Всесвітньою митною
організацією. Конвенція про товари у додатку містить Гармонізовану систему
класифікації та кодування товарів. На підставі цього міжнародного договору
країни-члени Конвенції про товари ухвалили національні законодавчі акти, які
впровадили на рівні держав відповідну класифікацію.
Україна приєдналася до Конвенції про товари у 2002 році. Сьогодні
митна класифікація товарів затверджена та регламентується Законом України
“Про Митний тариф України” (далі – Закон про тариф). Закон про тариф
затверджує 97 груп товарів, а також визначає ставку ввізного мита (митного
тарифу) для кожного класу товарів із відповідної групи, які планується
ввозити до України. Якщо говорити про ввізні мита, Закон про тариф
передбачає преференційну ставку, пільгову ставку та повну ставку.
Торговельна інтеграція між країнами. Преференційні ставки та
безмитний режим
З розвитком міжнародної торгівлі та її методів тарифного регулювання
країни перейшли до практики прискорення міжнародної торгівлі між собою (у
рамках регіону, політичного блоку та ін.). З метою отримання взаємних
преференцій при імпорті/експорті укладаються різноманітні міжнародні
договори про вільну торгівлю. Як правило, такі угоди містять положення щодо
застосування преференційних ставок для певного переліку товарів. Також такі
преференційні ставки комбінуються із тарифними квотами на відповідні групи
товарів.
На сьогоднішній день Україна підписала міжнародні договори про
створення зони вільної торгівлі з країнами Європейської асоціації вільної
торгівлі, з Македонією, Чорногорією, Узбекистаном, Таджикистаном,
Туркменістаном, Азербайджаном, Грузією, Канадою, Ізраїлем, а також Угоду
про поглиблену та всеосяжну зону. вільної торгівлі із Європейським Союзом.
На прикладі Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі з
Європейським Союзом ЄС та Україна надають преференційні ставки, а також
тарифні квоти. Отже, ця Угода передбачає комбіновані способи
преференційного тарифного регулювання.
Невід’ємним аспектом преференційних режимів є доказ походження
продукції у тому, щоб отримати можливість користуватися преференційними
тарифами. Преференційні тарифи надаються товарам походженням з території
сторін таких міжнародних договорів про вільну торгівлю або допускають
мінімальні відхилення від цієї норми. У такий спосіб сторони захищають свої
ринки від влучення товарів третіх країн.
Сторони міжнародних договорів про вільну торгівлю самі визначають
механізм підтвердження походження продукції. Наприклад, відповідно до
Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі України з
Європейським Союзом сторони погодилися підтверджувати походження
товарів сертифікатами з перевезення (походження) EUR.1. Наявність такого
сертифіката при митному оформленні імпорту надасть право на
преференційну ставку у міжнародній торгівлі. Згідно з цією Угодою
сертифікати видаються митним органом на експортера. Порядок їх видачі
регламентується цією Угодою та наказом Мінфіну України від 20.11.2017 р.
№ 950.
Крім преференційних режимів, існує міжнародно-правова практика
встановлення безмитного режиму. Безмитний режим – спеціальний правовий
режим, який встановлюється між країнами міжнародної торгівлі, у якому рух
товарів між ними здійснюється без митних зборів та бар’єрів. Приклади
митних спілок:
- Митний союз країн Європейського Союзу;
- Митний союз країн Євразійського економічного союзу;
- Південноафриканський митний союз.
Отже, тарифне регулювання – це набір тарифних інструментів, вкладених у
захист внутрішнього ринку, і навіть на побудову конкурентних умов
співробітництва коїться з іншими державами.
Нетарифне регулювання. Санітарні та фітосанітарні заходи. Технічне
регулювання.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 4 ТКУ: “заходи нетарифного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності – не пов’язані із застосуванням мита до
товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені
відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист
внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі,
охорону здоров’я та життя людей та тварин, охорону навколишнього
природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в
Україну, а також на охорону національної культурної та історичної
спадщини”.
З визначення, закріпленого в ТКУ, можна зробити такий висновок: товари
можуть потрапляти на територію держави за умови, що вони безпечні, а також
якщо вони не загрожують суспільній моралі.
При класифікації нетарифного регулювання в міжнародній торгівлі
заслуговують на особливу увагу:
- санітарне регулювання (безпечність продуктів харчування);
- фітосанітарне регулювання (безпека продукції рослинного походження).
Ветеринарно-санітарне регулювання та санітарне регулювання
Забезпечити безпеку здоров’я та життя людей, які проживають на
території держави – одне з основних завдань уряду. Для досягнення цієї мети
вживаються різноманітні акти законодавства і вживаються ті чи інші заходи.
Контроль за продукцією, яка надходить на внутрішній ринок, також є основою
виконання цього завдання.
Усі товари тваринного походження, продукти харчування, тварини, що
ввозяться на територію України, мають супроводжуватись міжнародними
сертифікатами.
При цьому кожна держава встановлює свої санітарні вимоги, які можуть
відрізнятись одна від одної. Якщо не виконати ці вимоги та не підтвердити
відповідним міжнародним сертифікатом, товар не буде допущений до держави
ввезення.
Для коректного дотримання вимог країни-імпортера необхідно
перевірити, чи не затверджено між країною-експортером та країною-
імпортером форми міжнародних сертифікатів (міжнародні ветеринарні
сертифікати або сертифікати здоров’я). На сайті Держспоживслужби
опубліковано всі країни, з якими Україна затвердила форми міжнародних
сертифікатів.
Якщо таких затверджених форм міжнародних сертифікатів немає,
необхідно провести дослідження санітарного законодавства країни-імпортера
та визначити способи виконання вимог такої країни.
Наприклад, згідно із Законом України “Про державний контроль за
дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти
тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин” (далі – Закон про
контроль) всі продукти тваринного походження, тварини та продукти
харчування повинні супроводжуватись міжнародним сертифікатом.
Порушення таких вимог може призвести до повернення товару до країни
експорту, а також утилізації за рішенням державного інспектора.
Фітосанітарне регулювання
Міжнародна конвенція захисту рослин (далі – Конвенція) – міжнародний
договір, який встановлює універсальні правила забезпечення безпеки для
продукції рослинництва у міжнародній торгівлі. У ст. V Конвенції визначено,
що продукція рослинництва підлягає фітосанітарної сертифікації за
міжнародної торгівлі. Форми фітосанітарного сертифіката / фітосанітарного
сертифіката на реекспорт та додаткової декларації наведено у додатку до Конвенції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. VII Конвенції кожна держава має
суверенне право на встановлення правил ввезення рослин, рослинних
продуктів та інших підкарантинних матеріалів у межах, визначених
Конвенцією. Так, деякі держави та регіональні об’єднання держав
встановлюють особливі вимоги щодо фітосанітарних заходів під час експорту
до цих держав/об’єднань. Наприклад, було підписано Протокол
фітосанітарних та інспекційних вимог щодо експорту ячменю з України до
Китаю між Міністерством аграрної політики та продовольства України та
Генеральною адміністрацією нагляду за якістю, інспекції та карантину
Китайської Народної Республіки від 05.12.2013 р., згідно з яким Китай та
Україна погодили, що експорт ячменю до Китаю відбувається за умови
виконання фітосанітарних вимог та стандартів КНР та відсутності
регульованих шкідливих організмів. Список таких організмів наведено у
додатку до Протоколу.
Проведення фітосанітарної сертифікації продукції рослинництва в
Україні регламентується Законом України “Про карантин рослин”.
У рамках, Світової організації торгівлі (СОТ) діє спеціальна Угода про
застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Згідно з цією Угодою
країна-член не може застосовувати санітарні та фітосанітарні заходи без
належного обґрунтування таких заходів, а також зобов’язана дотриматися
механізму повідомлення інших країн-членів шляхом виконання вимог додатка
В до Угоди. Такі заходи запобігають необґрунтованому протекціонізму в
міжнародній торгівлі.
Отже, під час міжнародної торгівлі важливо підтверджувати
міжнародними сертифікатами безпеку та благонадійність продукції
відповідно до застосовних санітарних/фітосанітарних вимог.
Стандартизація та технічне регулювання.
i) Стандартизація.
В Україні, як і в інших державах світу, встановлена
система стандартизації та технічного регулювання.
В цілому, до стандартизації відносяться державні стандарти України
(ДСТУ), технічні умови (ТУ) та інші стандарти, кодекси усталеної практики,
тощо прийняті відповідно до діючої в Україні системи стандартизації.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про
стандартизацію», застосування стандартів та кодексів усталеної практики
застосовуються на добровільній основі. Проте є виключення. Їх (стандартів,
тощо) застосування може визначатись, як обов’язкове в нормативно-правових
актах.
Підтвердження відповідності стандартам здійснюються незалежними
установами – органами сертифікації, що мають відповідну акредитацію в
Україні.
Разом з тим, відповідно до міжнародних договорів України, наша
держава може визнавати іноземну сертифікацію та допускати до імпорту
товару з іноземними сертифікатами.
ii) Технічне регулювання.
Додатковим нетарифним бар’єром у міжнародній торгівлі є
застосування технічного регулювання при веденні ЗЕД.
Технічне регулювання – спеціальний масив норм, що затверджується на
рівні нормативних актів та містить перелік обов’язкових вимог, що мають
виконуватись для допуску товарів до обігу на території держави.
В Україні правове поле сфері технічного регулювання встановлено
Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».
У певних ринках та сферах, в Україні діють технічні регламенти.
Розберемо це питання на прикладі медичних виробів. Технічний
регламент про медичні вироби, що затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 02.10.2013 року №753.
Згідно з нормами технічного регламенту про медичні вироби, що
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року
№753, в залежності від ризиковості медичних виробів для життя та здоров’я
людини, існує певна класифікація. Саме нормами технічного регламенту про
медичні вироби визначено обов’язкові правила для введення в обіг медичного
виробу.
Таким чином, суб’єкт, який вводить в обіг медичні вироби, має
виконувати вимоги стосовно оцінки відповідності та мати відповідні
сертифікати.
Додатково, важливо відзначити, що без сертифікатів з оцінки
відповідності медичних виробів, імпортер не отримає податкову пільгу ПДВ
на медичні вироби в розмірі 7% на медичні вироби.
Висновки
Міжнародна торгівля товарами підпадає під дію цілого масиву правил і вимог
у межах національного та міжнародного права. Тарифне та нетарифне
регулювання міжнародної торгівлі – інструменти захисту внутрішнього ринку,
а також побудови конкурентних умов для національних суб’єктів
господарювання на міжнародних ринках.
При здійсненні імпортно-експортних операцій важливо коректно визначити,
який митний тариф (мито) застосовуватиметься до товарів, а також спектр
нетарифних вимог (залежно від характеристики продукції).
Грамотне виконання тарифного та нетарифного регулювання
міжнародної торгівлі забезпечить належне виконання контрактних
зобов’язань, а також заощадить гроші на повторних процедурах, якщо
спочатку були допущені помилки.
Автор Мануел Айрапетов, адвокат, Керуючий партнер Адвокатського бюро “Айрапетов і Партнери”