Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16 для забезпечення єдності судової практики щодо застосування позовної давності до основної та додаткової вимог відступила від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 423/1642/15 (про те, що подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перериває позовну давність за вимогою про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням), то саме ці актуальні правові висновки підлягають застосуванню у розглядуваній справі.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/13805/16 сформулювала висновок, згідно з яким потрібно розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14).
Тобто звернення до суду із позовом до позичальника про звернення стягнення на предмет застави не перериває позовну давність за вимогою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також звертаємо увагу у зв’язку з тим, що варто розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов’язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов’язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов’язком, у тому числі забезпечувальним.
Отже, вчинення позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов’язанням, не перериває позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов’язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.
Така позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 201/15310/16
Якщо бажаєте більше кейсів аналізу поточної судової практики, тоді запрошуємо Вас на онлайн-курс для юристів “АКТУАЛЬНА СУДОВА ПРАКТИКА 2022-2023р.”
Переходьте за посиланням, щоб дізнатись деталі курсу: