Коментар законопроекту

Автор: Керуючий партнер Bires Law Firm, адвокат Ігор Багрій

Після визнання неконституційними відповідних положень Кримінального кодексу України скасовано правовий механізм притягнення осіб до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, хоча запит на запровадження відповідальності за таки дії у суспільства існує.

Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський пропонує відповідні зміни до законодавства. Так, він зареєстрував на початку липня 2019 року законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Цим документом глава держави пропонує відновити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, та запроваджує абсолютно новий інститут примусового стягнення в дохід держави необґрунтованих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідальність, що передбачена проектом, умовно залежить від вартості активів, дати їх придбання, та розміру доходів отриманих особою уповноваженою на виконання функції держави або місцевого самоврядування. Так, у разі набуття активів, вартість яких більш ніж на дванадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 11,5 млн. грн.) перевищує її законні доходи, вказана особа буде нести кримінальну відповідальність передбачену ч.1 ст.368⁵ КК України (карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років). У разі набуття активів протягом трьох років до дня набрання чинності вказаного проекту, що у 500 і більше разів перевищує прожитковий мінімум (960 500 грн.) для працездатних осіб, а також після набрання чинності Закону, якщо вартість активів у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не перевищує межу, встановлену у статті 3685 Кримінального кодексу України (11,5 млн. грн.), буде застосовуватись стягнення активів за цивільним позовом про визнання їх необґрунтованими в дохід держави без притягнення до кримінальної відповідальності.

Корупційні активи, набуті за три роки до дня набрання чинності Закону, взагалі не підлягають і не можуть бути об’єктом стягнення.

Звернення стягнення на необґрунтовані активи та їх випробовування не є сьогоденною новелою. Чинне цивільно – процесуальне законодавство вже містить норми, які також надають можливість органам прокуратури ініціювати перед судом питання про визнання активів необґрунтованими. Але на відміну від зазначених положень, вказаним проектом закону не передбачена обов’язкова наявність вироку суду для таких випадків.

Для визнання активів необґрунтованими в позовному провадженні буде достатньо довести, що активи набуті чиновником або за його рахунок, за згодою чи за його розпорядженням передано третім особам; встановити розмір доходів отриманих ним, а також довести, що різниця між вартістю активів та доходів, отриманих в законний спосіб, складає більш ніж 960 500 грн.

Особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення лише у разі, коли вартість набутих активів буде більшою, ніж отриманий дохід (понад 11,5 млн. грн.). На відміну від поняття незаконного збагачення, яке було скасовано і передбачало доказування незаконності набуття активів у власність суб’єктом корупційного правопорушення, то положення проекту встановлюють обов’язок доказування обставин, що підтверджують перевищення вартості активів над отриманими доходами. Нова стаття 368⁵ КК України формально не порушує принципу презумпції невинуватості. Якщо раніше чиновник мав доводити законність придбання активів (якщо не доведе – в’язниця), то тепер вже сам факт різниці на суму понад 11,5 млн. грн. – злочин.

Крім того, вказаний антикорупційний закон не буде зачіпати інтереси тих можновладців, які за час перебування у владі мали можливість придбати коштовне майно та легалізувати грошові кошти у своїх деклараціях. Так, у разі його прийняття, документ буде розповсюджуватись тільки на чиновників, що набули активи після набрання чинності закону.

Також, проектом впроваджується механізм цивільно – правової відповідальності до особи, яка набула спірних активів протягом трьох років до дня набрання ним чинності. Проте, зазначені норми у подальшому можуть бути визнані неконституційними, адже припинення права власності на вказаний актив та подальше його стягнення в дохід держави суперечить положенням ст. 58 Конституції України.

З іншого боку, незрозуміло, чому запропонований проект про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Можливо забули? Також, забули доповнити норми КК і про спеціальну конфіскацію майна. Вказана стаття про незаконне збагачення в своїй більшості торкнеться майна саме топ чиновників, а тому важливо доповнити статтю конфіскацією майна.

TAX LAW

Проектом також визначено підслідність за незаконне збагачення за Національним антикорупційним бюро України (НАБУ). Відомості про кримінальне правопорушення за незаконне збагачення детективи НАБУ мають право вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою заявника про вчинення корупційного правопорушення, та самостійно, в разі виявлення ознак вказаного злочину. Встановлення і доведення вини у скоєнні кримінального правопорушення за незаконне збагачення чиновників – це одна справа, де доказуванню підлягає встановлення обставин набуття прав власності на актив, встановлення його вартості, та розмір отриманих доходів. З цим начебто складнощів не повинно бути. Складніше з доказуванням факту незаконного збагачення у ситуації, коли такі активи оформлено на сторонню фізичну або юридичну особу. Даним законопроектом не передбачається запровадження інструментів та механізмів, які б надавали реальні можливості виявляти вказані активи та системно боротися з легалізацію доходів отриманих у неправомірних спосіб. Одним з таких інструментів могло бути поступове запровадження обов’язкового декларування своїх доходів та витрат всіма громадянами держави в незалежності від сфери їх діяльності. Передумовою загальнообов’язкового декларування є подання нульової декларації. Даний крок і був би першим на шляху повноцінної боротьби з корупцією.

Проектом закону усуваються протиріччя між Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) та правоохоронними органами. Відсутність неналежного контролю декларацій з боку НАЗК не буде перешкодою діяльності органів досудового розслідування, які вправі на етапі досудового розслідування або позовного провадження встановити та довести суду необґрунтованість активів, або вчинення особою корупційного правопорушення. Крім того, НАБУ наділяється правом звернення до суду, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) – здійсненням представництва під час судового розгляду справ з визнання необґрунтованості активів, набутих суб’єктами декларування. Концентрація таких повноважень в руках фактично одного антикорупційного органу наділяє його можливостями ефективної боротьби з корупцією та явищами, що її породжують. А з іншої сторони, враховуючи наявність корупції в самих антикорупційних органах та відсутністю належного процесуального контролю зі сторони прокуратури та суду, надання повноважень може призвести до систематичних зловживань ними.

Системою противаг зловживання органами, які здійснюють боротьбу з корупцією в державі, повинен стати автономний та незалежний від будь-кого (в тому числі і від самих антикорупційних органів) суд. Конкретно в нашому випадку, така роль відведена Вищому антикорупційному суду України. Лише його незалежність і буде гарантією дотримання прав громадян від безпідставних переслідувань.

Запропонований законопроект в разі його прийняття наділяє антикорупційні органи достатніми важелями для вжиття заходів, спрямованих на подолання корупції в державі, та надає законодавчу можливість в проведенні стягнення активів, здобутих за рахунок отриманих від здійснення корупційної діяльності коштів. Чи буде реальна боротьба з корупцією, або лише її імітування в більшості випадків – залежить не від наявності законодавчої можливості, а від волі на її здійснення.

Читайте также: Оптимизация налоговых затрат по кадрам при помощи ФЛП

Pin It on Pinterest